Розділ 36

   Костя серйозно злякався, коли побачив кров дружини. Його навіть пересмикнуло від болю, наче це його власна кров.
Потрібно було діяти й негайно. Бо схоже Каміла вже втрачала контроль над ситуацією і це могло зіграти на руку. Костя почав швидко роздумувати, як вчинити далі.  Якщо зараз сполохати Камілу, то вона може накоїти, що завгодно. 
Тому діяти Костя вирішив обережно. Він підійшов ближче до  Каміли з Яною й зупинився.
– Не підходь, бо пошкодуєш. У моїх руках досі твоя дружина, - крикнула Каміла.
– Каміло, відпусти її і я зроблю, все що ти хочеш. Будь ласка, - попрохав Костя.
– Справді? Ти готовий на все заради неї?
– Каміло, давай не зараз. Просто відпусти її, і потім поговоримо.
– А, якщо я цього не зроблю, то що?
– Каміло, навіть якщо життя моєї дружини у твоїх руках це не означає, що ти маєш право робити  все що заманеться, - пригрозив Костя.
– Я можу зробити всього один рух і все кінець. Але я відпущу її якщо ти готовий стати переді  мною на коліна, - сказала Каміла й хижо всміхалася.
– Якщо ти зараз же її відпустиш, то я готовий, - відповів Костя й був готовий на що завгодно тільки б ця жінка трохи заспокоїлася.
– Я ніколи не думала, що вона настільки тобі дорога. Ти ж мені обіцяв, що кохатимеш завжди.
– Каміло, пробач, це життя. Всяке буває. Так сталося, що наші дороги розійшлися, тому спробуй жити далі.
– На коліна, або я її вб'ю!
   Кості нічого не залишилося як зробити те чого просить ця навіжена. Так він був принижений. Та все це було ніщо у порівнянні з життям коханої людини. Він підняв голову й побачив у очах Яни співчуття. Вона розуміла його духовно підтримала. 
– Ти слабак, Костю і знай я тебе зневажаю, - сказала Каміла й штовхнула Яну на землю.
Потім підійшла до Кості й схилилася над ним.
– Якщо ти не хочеш бути зі мною Костю, то не будеш ні з ким, як я вже казала. 
– Ти ж казала, що відпустиш Яну...
– А ти не знав, що жінкам довіряти не варто, любий, - сказала Каміла. 
  Костя міцно схопив її за руку й потягнув на себе, щоб вона не втекла. 
– Біжи, - крикнув він Яні й це було останнє, що він зміг сказати. Гостре лезо нестерпним болем впилося в живіт. Розум помутився й Костя побачив задоволене обличчя Каміли.
– Костю, ні, -  відчайдушно закричала Яна і впала на землю. 
    Костя потрохи втрачав зв'язок з реальністю. Але найбільше його лякало те що буде з Яною. Каміла її теж позбудеться, і це точно. Час тягнувся наче гумовий.  Костя відшукав очима Яну її ніде не було. Десь далеко Костя чув жіночі крики, потім звук поліції й ніжний голос дружини. 
– Костю, прошу тебе не тримайся. Зараз прийде швидка і відвезе тебе до лікарні. Не помирай, прошу, - гарячі сльози намочили його сорочку, але чоловікові було все одно. Головне, що Яна жива і з нею все гаразд.
Яна продовжувала плакати, Костя хотів підняти руку й заспокоїти її, але у нього не вистачало сил.
– Я кохаю тебе, Яно, - ледь мовив,
– Пробач мені за все, - Костя відчув, як все пливе перед очима й втратив свідомість. Це був кінець. Кінець життя, мрій і сподівань. Всього цього його лишила Каміла. 
Костя не хотів помирати та відчував, що не власний над своїм життям. Всі майже тридцять років пролетіли перед ним однією секундою. Секундою, яку він втратив. 
  Якби він тільки знав, все могло бути інакше. Та можливо своєю смертю він розв'яже той "Гордіїв вузол", який тягнеться ще з того дня коли він зустрів Камілу...
 

****
– Лікарю, ну що там? Як він? - Яна підійшла до хірурга, який робив операцію Кості.
– Поки нічого не можу сказати. Його стан важкий, але життєво важливі органи не зачепленні. Отже, жити буде.
– Слава Богу, я думала, що втрачу глузд за цю ніч. Я так злякалася.  Можна його побачити?, - запитала Яна.
– Думаю,  можна зайти до нього на хвилину. Тим більше, що він  всю ніч кликав вас, і згадував ваше ім'я, - промовив лікар й трохи посміхнувся.
– Дякую вам, я не довго, - Яна кивнула й пішла за лікарем. Всередину  заходити було не можна, тому Яна спостерігала за чоловіком через маленьке вікно.
Зараз він здавався таким спокійним і смиренним, що Яні здавалося ніби він не тут. 
Сльози наверталися на очі, але Яна стримувалася як могла.
– Завтра його переведуть до палати інтенсивної терапії й ви зможете його відвідувати, - попередив хірург.
– Добре. Можна мені ще трошки тут побути? Хоча б хвилину?
– Гаразд, але не більше, - лікар вийшов і Яна залишилася на самоті.
Зараз вона б віддала усе на світі тільки б він був живий. Хоча лікар сказав, що Костя не помре, але страх його втратити був дуже великий. 
Всі її образи й погані думки відійшли на другий план. Найголовніше було те, щоб її чоловік поправився. 
На превелике щастя Костю вдалося врятувати завдяки Ігорю. Він якимось чином дізнався куди поїхав Костя й викликав поліцію. Але як виявилося пізніше це була їх з Костею домовленість. Якщо Костянтин і Яна не виберуться самі, Ігор викличе поліцію. 
Камілу схопили вона вирвалася й кричала, що просто втратила здоровий глузд, тому й намагалася вбити Яну. А Костю поранила у стані афекту. Тепер її чекає судово - медична експертиза й багато інших процедур. Загалом Каміла, або сяде у в'язницю, або піде на лікування у психдиспансер.
Зрештою у найближчі декілька років вони її не побачать. Яна важко зітхнула й вийшла у коридор. У неї була всього одна хвилина і вона її використала. Тільки тепер Яна зрозуміла наскільки важлива у долі навіть одна хвилина. Жінка зрозуміла, що цінуватиме кожну мить, бо вона і є наше життя.
 

Любі друзі може комусь не подобається поведінка головного героя та хочу підмітити, що Костя звичайний чоловік. Зі своїми помилками та недоліками. Тому дуже прошу віднестися з порозуміння до сюжету історії❤️ Щиро дякую)