Розділ 30

  Костя вже цілий місяць не бачив Яни. Остання їх розмова відбулася ще  тоді у квартирі перед очима Ігоря.
Цей покидьок останнім часом постійно крутився біля Яни. Це дуже дратувало й бісило Костю. Він страшенно ревнував і найважчим було те, що зараз чоловік був просто безсилий.
Яна більше не довіряла йому. Костя зайшов на сторінку інстаграму дружини, щоб хоч якось відстежувати її життя. Та вже понад місяць Яна її не оновлювала. Чоловік передивився сторінку тричі й все одно нічого цікавого не знайшов. Він знервовано поправив краватку й потер долонями втомлене обличчя. Те що з ним відбувалося Кості й самому не подобалося. Він не міг нормально спати та їсти. Почав дратуватися через кожну дрібницю, навіть минулого тижня мало не накинувся на колегу по роботі. На щастя Валерій Семенович вчасно втрутився й конфлікту не було. Але Костя не міг нічого з собою зробити, бо що не кажи без Яни йому було погано.
  Він остаточно зрозумів, що дуже її любить. Тільки от коли вона чекала його зізнання, то Костя побоявся це зробити. Не був на сто відсотків у цьому впевнений. А зараз кохана жінка навіть чути про нього не хоче. Костя не уявляв, як випросить у Яни пробачення, бо це було його найбільшим бажанням.
– Прилуцький, сьогодні ти мене вислухаєш!, - до кабінету наче гарпія влетіла Каміла.
– Костянтине Валерійовичу, я хотіла її спинити, але вона..., - пролепетала секретарка.
– Марино, можеш йти,  далі ми самі розберемося, - сказав Костя й зло подивився на Камілу.
Дівчина кивнула й вийшла після чого Каміла одразу кинулася на Костю.
– Костю ти взагалі совість втратив? Після тої ночі ти навіть не написав мені.
– Каміло, навіщо ти прийшла? Озвучити мені цю інформацію?
– Ні, у мене до тебе серйозна розмова, - Каміла підійшла до Кості й погладила його по плечу.
– Не торкайся мене, будь ласка. І якщо можна говори коротко і ясно, бо мені потрібно йти на нараду, - Костя обережно відштовхнув від себе Камілу й взяв теку з документами.
– Нарада зачекає, я взагалі то вагітна Костю, - Каміла сказала цю новину з пафосом, ніби повідомляла про подію року.
– Що? Ти знущаєшся чи що? Я вже не пам'ятаю, коли спав з тобою,- відповів Костя, пригадуючи у голові  їх останню близькість.
– Дуже погано, що у тебе така погана пам'ять. Але місяць тому ти переспав зі мною й зник. І тепер як бачиш є наслідки.
– Ти вже була у лікаря?
– Так, і він сказав, що аборт робити  категорично не можна. 
– Я тебе не змушую до цього, але якщо чесно не можу сказати, що дуже радий цій новині.
– Ну, звісно, ти ж не від мене хочеш дитину. Я тобі більше не потрібна. Гроші твого тестя затьмарили тобі розум, - констатувала Каміла.
– Хочеш правди, гаразд, - погодився Костя, – Так, я не хочу, щоб нас з тобою щось пов'язувало, 
тому що я навіть не пам'ятаю ту ніч. Бо був сильно п'яним і навряд у нас щось могло вийти.
– Ти сам цього хотів, Костю. На цей раз я тебе не зваблювала, тому дорогенький, відповідальність нести тільки тобі. 
– Стосовно цього можеш не хвилюватися. Я сплачуватиму на дитину аліменти. Вона нічого не буде потребувати, - сказав Костя й очікував реакцію Каміли.
– Тобто ти просто від нас відкупишся? Чудово, то може й татка нормального йому купиш за одно?
– Каміло, не іронізуй, будь ласка. Зізнатися чесно я не вірю у твою вагітність. Тому коли буде помітно живіт, тоді все обговоримо, - відповів Костя. Побачивши те як Каміла напружилася й почала нервово озиратися він зрозумів, що мав рацію. Вона не вагітна, а тільки шукала способи маніпуляції.
– Тобто ти мені не віриш? Думаєш я брешу? - почала перепитувати дівчина.
– Ні, чому ж? Можливо я помиляюся, та все ж таки звик довіряти тільки власним очам, люба, - Костя подивився на Камілу зверхньо, ніби  показуючи їй, що вона має знати своє місце.
– Гаразд, та ти ще пошкодуєш, що знехтував мною, бо я трупом ляжу, але вам з Яною бути щасливими не дам.
– Схоже, ти не до кінця мене зрозуміла. Це я трупом ляжу, та ти ніколи більше у житті навіть пальцем мене не торкнешся. І Яни також. 
– Справді? Ти ще мене погано знаєш, Костю, - крикнула Каміла й вибігла з кабінету.
– Я взагалі шкодую, що колись зв'язався з тобою, - промовив про себе Костянтин.
 Костя зараз остаточно впевнився, що Каміла небезпечна людина. Від неї можна очікувати, що завгодно. Костя сів за стіл й взяв ноутбук, тільки робота останнім часом його рятувала. Через проблеми з Яною він трохи вибився з ритму. 
Але з іншого боку він зітхнув з полегшенням, бо в котрий раз побачив справжню сутність Каміли. Шлюб можна сказати врятував його від підступної жінки. 
Костя згадав, що йому потрібно йти на нараду, тому швидко схопив теку з документами й вийшов з кабінету. Раптом він наткнувся на перелякану Яну. 
Вона вся тремтіла й дивилася на Костю наче була в іншій реальності. 
– Костю, там..., - Яна хотіла ще щось сказати, але почала повільно падати на землю. Якби він не схопив її, то жінка б сильно забилася.
– Яно, що сталося? Що з тобою? Марино, води, швидко, - закричав стривожений Костя.
Марина принесла склянку води й нашатирний спирт. Коли Яна оговталася чоловік дав їй попити.
– Костю, твоя мама. Вона у лікарні без свідомості. Я не знаю як це сталося. Я ні в чому не винна....
 

Любі, читачі, історія Яни й Кості добігає кінця. Тому ще раз хочу нагадати хто хоче бачити новинки від автора не забувайте про підписку. А ще про відгуки й зірочки. Дякую всім за увагу❤❤❤