Розділ 29

  Яна ніяк не очікувала, що Ігор прийде до неї додому та ще й з квітами.
Він нерішуче топтався на порозі намагаючись увійти, але сердитий погляд Кості його зупиняв.
– Яно, пробач за такий ранній візит, але я думав, що ти вдома сама, - сказав Ігор й опустив голову.
– Ігорю, дякую звісно за такі гарні квіти, але не треба було, - відповіла Яна й підійшла до нього, щоб взяти кошик.
– Я хотів тобі віддячити за вчора, нічого особистого правда, - раптом почав виправдовуватися Ігор.
– Цікаво, що ти такого важливого йому зробила? - втрутився у розмову обурений Костя.
– Це вже не твоя справа. Не всі схожі на тебе, - озвалася Яна.
– Ну, що ж дружино, бачу, ти час дарма не втрачаєш. Як не один, то інший.
– Замовкни, чуєш? Не смій, про мене навіть так думати. Я не якась підстилка, як твоя кохана Каміла.
– Я не розумію одного. Навіщо зараз вплутувати Камілу, якщо річ йде про тебе й цього піжона, - Костя показав пальцем у сторону Ігоря, який зараз був одягнений, наче наречений, який прийшов свататися.
— Тому, що міняти рукавички можеш у нас тільки ти. І якщо сам з Камілою спиш, то не звинувачуй у зраді мене, - промовила Яна.
– Скільки тобі пояснювати, Яно? Ми з Камілою розсталися, вже давно. Я не сплю ні з нею, ні з кимось іншим. Мені потрібна тільки ти...
Яна подивилася на Костю й у цей момент майже була готова йому повірити. Вона навіть забула про Ігоря, який і досі стояв на порозі їхньої квартири. На мить Яна знову потонула у його глибоких зелених очах. Всі почуття  з новою силою наринули на неї. Але через секунду вона згадала весь той біль,  що він їй завдав і оговталася від тимчасового дурману.
– Чомусь я не вірю тобі, Костю, - гірко промовила Яна.
– А йому ти віриш? Так? Він також  зрадив ваше кохання. То чим він кращий? - не вгамовувався Костя.
– Завдяки тобі, любий, я забула, що таке довіра, - сказала Яна й скривилася.
– Яно, почнімо все спочатку. Я зроблю все щоб ти мене пробачила, тільки не покидай мене, - сумно промовив Костя.
– Костю, тобі вже час йти. Я зараз не хочу й не можу з тобою розмовляти.
– Скажи, мені тільки одне. У мене є шанс на те, що ти колись мене пробачиш?
– Я не знаю, Костю. Не знаю. Зараз мені дуже боляче і якби я тебе не кохала, зраду так просто пробачити не можна, - сказала Яна й відвернулася від Кості.
– Ну, що ж дякую за притулок, люба, та здається я тут зайвий. Хорошого тобі дня, Яно, - сказав Костя й швидко взувся та пішов. Навіть трохи штовхнув Ігоря, який здивовано дивився на молоду пару.
– Яно, ти на роботу? Можна я тебе підвезу? - нерішуче спитав Ігор, який весь цей час спостерігав за ними.
– Ігор? Вибач, я забула, що ти тут. Навіть кави тобі не запропонувала...
– Нічого страшного, це мені потрібно було піти, але я хвилювався за тебе. 
– Костя ніколи б не підняв на мене руку. У цьому можеш бути впевнений. Тому особливо хвилюватися, нічого, - відповіла засмучена Яна.
– Уявляю як тобі боляче, зрада чоловіка це дуже важко, - промовив Ігор.
– Ігорю, навіщо ти знову повернувся у моє життя? Ми вже ніколи не будемо разом. Твоя присутність тільки посилює цю важку ситуацію.
– Яно, я навіть не мрію про те, щоб бути твоїм хлопцем. Мені хочеться тебе підтримати по дружньому. Ось і все.
– Зараз я не готова до цього, тому краще якщо ми не будемо спілкуватися взагалі.
– Після того, як  я тебе знову зустрів,   вже просто не зможу покинути, - Ігор взяв Яну за руку й почав її масажувати. 
– Ігорю, не треба. У мене є чоловік і буде неправильно, якщо нас з тобою побачать разом, - Яна різко забрала свою руку.
– Але ж ви розлучаєтеся, то все одно рано чи пізно, ти залишишся одна. І що тоді? - схоже Ігор чекав від неї відповіді.
– Мене це зовсім не бентежить. 
– Це ти зараз так говориш, а пройде трохи часу...
– Я вагітна, Ігорю. Тепер ти розумієш, що мені крім дитини ніхто не потрібен, - Яна ковтнула, бо відчула жахливий спазм у шлунку.
– Невже? Тоді виходить я справді запізнився. Хоча, я ж можу морально тебе підтримати? Набагато легше, коли завжди поряд є дорослий чоловік.
– Ігорю, мені час на роботу, давай потім все це обговоримо, - Яна намагалася як найшвидше позбутися чоловіка.
– Так, не хотів тебе затримувати, просто ця вся історія. Я, мабуть піду, якщо тобі не потрібна моя допомога, - Ігор підійшов до Яни й легко її обійняв, а потім пішов. 
  Коли за ним зачинилися двері Яна  дала волю сльозам. Чому чоловіки, у яких вона закохувалася виявилися зрадниками? Спочатку Ігор, потім Костя. Яна витерла гарячі сльози й вийняла з кишені мобільний, на екрані висвітилося sms. Воно надійшло від Надії Валентинівни. Вона запрошувала невістку на зустріч. Яну здивувало, що свекруха хоче зустрітися, бо ні вона, ні Костя нічого не розповідали про розлучення. Так вони домовилися одразу, щоб не травмувати батьків. 
 Яна швидко набрала текст і відправила свекрусі лаконічну відповідь. Після чого вона встала й пішла збиратися нарешті на роботу.