Розділ 24

  Костя повернувся додому у хорошому настрої та протримався він не довго. Як тільки він увійшов до квартири, то побачив там суцільний бардак, що було не притаманно охайній Яні.
Його особисті речі валялися на підлозі, а у вітальні стояв забруднений стіл з недоїдками. Коли Костя озирнувся по сторонах, то побачив пусту пляшку з під шампанського та розбитий келих. 
Було зрозуміло, що щось сталося, але що? І де його дружина? 
Костя переступив через свою колись білу сорочку, яка зараз була порізана на шматки. І у цей момент відчув щось неладне.
Коли він увійшов до спальні, то побачив там Яну, яка спала розкинувшись на ліжку, обличчям до низу.
Костя підійшов ближче і відчув різкий запах спиртного. Здається його дівчинка напилася. Але чому одна? Невже так святкувала річницю їх весілля?
Костя ще трохи постояв біля ліжка, а потім пішов прибирати сліди Яниного святкування.
Коли він все прибрав, то одразу переодягнувся й не забув прийняти душ. 
  Потім Костя приготував собі легку вечерю, а Яні напій від похмілля. Цей напій завжди рятував самого Костю у важкі від похмілля часи.
Він тихо увійшов до спальні й знову подивився на Яну. Вона спала й навіть натяку не було на те що скоро прокинеться.
Костя ліг біля неї поруч, накрився ковдрою й спробував заснути.
Та як тільки настала північ Яна прокинулася й застогнала. Костя одразу ж встав й хотів допомогти дружині та вона його відштовхнула.
– Не торкайся мене. Йди геть, - закричала Яна.
– Яно, люба, що сталося? - запитав спантеличений Костя.
– Це ти у своєї коханої жінки запитай, - виразила Яна.
– Якої ще...? 
До Костянтина врешті дійшов сенс її слів. Тепер пазли склалися в одну картину. Яна все знає. Костю всього пересмикнуло й він мовчки відійшов від Яни.
– Господи, як мені погано. Я більше не можу....
– Може тобі водички принести? - поцікавився Костя у Яни, коли відійшов на безпечну відстань.
– Нічого мені від тебе не потрібно. Бачити тебе не хочу. Як ти міг? Я так тебе любила, - заскиглила Яна й схопилася за голову.
– Яночко, давай завтра все обговоримо. Ти зараз не у тому стані, - Костя не договорив, бо у його сторону полетіла подушка.
– Я тебе ненавиджу Костянтин Прилуцький. Краще я б ніколи тебе не зустріла. 
– Яно, прошу тебе заспокойся, давай пізніше про все поговоримо, - Костя хотів хоч якось відтягнути цей болючий момент.
  Яна таки заспокоїлася й знову заснула. Костя побачив її спокійне й невинне обличчя і зрозумів, що до ранку вона не прокинеться. 
Тепер усе, їхня казка скінчилася. Костя відчув нестерпний біль у серці, бо ясно зрозумів,  що втратив Яну. Схоже ця ніч буде останньою, яку вони проведуть разом.

  Костя не спав аж до самого ранку.
Його мучило сумління. Костя знав, що дуже винен перед Яною, але ще він знав, що не хоче її втратити.
Коли вона прокинеться, то вона зненавидить його з новою силою. Але на все це він сам заслужив. Він втратив найголовніше - довіру дружини. 
Костя піднявся з ліжка й пішов у кухню. Взяв чарку й налив собі портвейн. Чомусь він любив саме цей напій. 
Він сів за стіл й поклав руки собі на голову. У ванні почувся шум води й Костя зрозумів, що Яна встала й приймає душ. 
Через певний час двері ванни різко відчинилися і Яна зі злістю влетіла у кухню.
– Ти ще тут? - процідила крізь зуби. 
– Яно, будь ласка, поговорімо...
– Вимітайся, я не хочу тебе ні бачити, ні чути.
– Яно, зрозумій! Я помилився, ти навіть не уявляєш, як мені паскудно.
– Тобі паскудно? Який ти егоїст, Костю. А мені просто чудово. Твоя коханка нахабно сюди приперлася  й осоромила мене. Отже, це все нормально так? - закричала Яна.
– Ні, звісно ж ні. Але клянуся тобі, що з цією жінкою мене більше нічого не пов'язує. 
– Ці казочки прибережи для Каміли. Бо я тобі Костю не вірю.
– Яно, пробач, хочеш я зберу речі й піду, але ти повинна знати, що потрібна мені,- відповів Костя й на хвилину завмер.
– Знаєш раніше ці слова зробили б мене найщасливішою жінкою на землі. Але зараз це пуста трата часу, - з сумом вимовила Яна.
Костя помітив, що вона ледве стримує сльози. Його ніби різонули ножем по серцю. Костя взагалі не міг дивитися  коли жінки плачуть. А особливо якщо це дорога для нього людина. 
– Костю прошу тебе просто йди. Я не готова з тобою розмовляти, - після цих слів Яна вся аж позеленіла й схопилася за рот. Костя зрозумів, що вона стримує блювоту. 
Яна побігла до туалету, а Костя пішов за нею. Він постукав у зачинені двері, щоб запропонувати допомогу, але Яна нічого не відповіла. Коли Яна вийшла, то вигляд у неї був спустошений. На неї було важко дивитися. 
– От бачиш мене від тебе нудить. Скільки ти мене будеш мучити, - Яна заплакала й втомлено сіла на підлогу.
– Добре, якщо так, то я піду, але коли ти будеш готова ми поговоримо, - Костя взувся, взяв куртку й швидко вийшов з квартири. 
 

Любі мої не забуваємо підписуватись на автора, щоб не втратити оновлення та слідкувати за новинами)