Розділ 19

– Доброго ранку, Яніно, - почула вона приглушений голос Кості. Він легенько торкнувся її щоки губами й у жінки побігли мурашки по шкірі.
– Доброго ранку, любий, - відповіла Яна й всміхнулася. Вона зарилася п'ятірнею у жорстке волосся чоловіка й ніжно погладжувала його. Схоже Кості це дуже сподобалася й він продовжив почате уночі. Після любовних втіх, вони з Костею розслаблені лежали на ліжку й раптом Яна згадала, що сьогодні у неї зустріч з батьком. Тому вона швидко встала й пішла на кухню приготувати сніданок, щоб встигнути поїсти з Костею до зустрічі.
Через кілька хвилин вони сиділи на кухні й смакували ароматну їжу.  
– Дуже смачно, де ти навчилася так готувати? - поцікавився Костя й взяв ще один шматок сирної запіканки.
– До дванадцяти років мною займалися спочатку няньки та вчителі, а потім батько віддав мене у школу - пансіонат. Тому часу у мене було вдосталь, щоб багато чому навчитися.
– Це справді дуже смачно, - промовив Костя й стиснув руку дружини.
– Дякую, ти їж, поки не охолонуло. 
– Яно, ти кудись поспішаєш? 
– Так, у мене по обіді зустріч з батьком, а ще я хочу встигнути з'їздити до супермаркету, щоб купити продукти.
– Давай я тебе відвезу. Все одно одній важко все купити.
– А ти хіба сьогодні не йдеш на роботу?
– Ні, я вирішив взяти вихідний. То як ти не проти моєї компанії? - Костя піднявся й обійняв Яну.
– Ну тоді піду одягатися. Чекай на мене у машині, - сказала Яна й чмокнула чоловіка у підборіддя.
Потім вона швидко побігла до кімнати й закрила за собою двері.

– Яно, доню, як ти поживаєш? Як у вас з Костею? - поцікавився Дем'янов у доньки.
Батько вже чекав на Яну у ресторані. Він навіть їжу сам замовив, хоча дуже рідко це робив. В основному він покладався на смак Ірми, або Яни.
– Знаєш все напрочуд дуже добре складається, - відповіла Яна й сіла за столик.
– Справді? Він тебе не ображає?
– Ні, навпаки зараз у нас майже ідилія. Я кохаю Костю, а він мене. Я впевнена у цьому, - Яна замріяно подивилася кудись повз батька. 
– Я за тебе радий, люба. Але якщо твій чоловік хоч пальцем тебе кине, будь впевнена я його  перетворю на порожнє місце.
– Тату, досить, ми з Костею самі будемо розбиратися у своєму житті. Ти не будеш більше контролювати мене, я цього не дозволю.
– Яно, люба якби не моя допомога цього шлюбу взагалі не було б. Ти хотіла вийти заміж, створити сім'ю. Все це ти отримала завдяки мені. 
– Ти все це зробив задля власної вигоди батьку. Згадай, як ти намагався влаштувати мій шлюб з Арнаутовим. Але я навідріз відмовилася й навіть хотіла поїхати з міста. Тоді ти заспокоївся. Й за Костю вийти ти теж змусив мене шантажем, тому не кажи, що зробив мені послугу.
– То покинь його. Якщо тебе щось не влаштовує, - відповів Дем'янов й уважно подивився на доньку.
– Ні, я не збираюся від нього йти, бо вимушена зізнатися, що завдяки цьому шлюбу я щаслива, - сказала Яна й пригубила з келиха трохи вина.
– Сподіваюся, що це правда. Бо якби там не було я хочу бачити посмішку на твоєму обличчі.
– Я люблю тебе, тату. Все буде добре, - Яна поклала руку на холодні пальці батька. 
– Я теж тебе люблю, Яно. Й хочу, щоб у тебе було все найкраще, але інколи просто переграю зі своєю турботою. Знаєш мені досі важко усвідомити, що моя дівчинка виросла, - Дем'янов опустив голову й замислився.
– Я виросла, але ти завжди будеш залишатися моїм батьком попри все.
– Дякую, люба. Та думаю нам час закінчувати нашу зустріч, бо вдома на тебе чекає голодний чоловік. А повір мені з власного досвіду голодний чоловік гірше вбивці, - пожартував Дем'янов й вони з Яною розсміялися.

   Ввечері Яна з Костею вирішили піти у кіно. На якусь "романтичну дурню", як сказав Костя, але ж завжди є останній ряд. Там і відбувається найцікавіше. 
– Костю, що ти робиш? - засміялася Яна й трохи відштовхнула його від себе.
– Фільм однаково безглуздий, а нам потрібно чимось себе розважити, - шепнув Костя й спробував поцілувати дружину. 
– Мені він подобається. Як шкода, що у нас такі різні смаки, - зітхнула Яна.
– Ти просто не хочеш, щоб я до тебе чіплявся.
– Так, не хочу. Нас можуть побачити.
– І що? Ми ж сидимо в останньому   ряді при повній темряві. Хто нас побачить? От, дивись, пара навпроти цілується, - Костя показав пальцем у сторону парочки, яка зараз бурхливо розважалася.
– І все одно я так не зможу. Мені соромно, - тихо сказала Яна.
– Яно, будь розкутішою. Ти молода приваблива жінка, невже ти дозволиш комплексам себе зламати.
– Ну, добре, але тільки один поцілунок у щоку.
Та Костю просто так було не провести, тому він спочатку ледь торкнувся Яниної щоки, а потім перемикнувся на губи. 
Костя мав рацію, їх ніхто навіть не помічав та й фільм вже закінчився, але вони цього не почули. Молоді люди були у власному світі відірваному від реальності. Та зовсім скоро ця реальність нагадала про себе.