Розділ 17

 Яна була шокована діями Кості. Власне вона не чекала від нього серйозних кроків, бо бачила, що він поки не готовий. Та зараз він був таким рішучим, що у Яни все всередині перевернулося. І знову з'явилися ці метелики у животі. 
Але його пристрасний поцілунок збив її з пантелику. Спочатку жінка не знала, як їй діяти, але потім все ж вирішила віддатися почуттям.
Костя був на подив дуже наполегливим. Його руки нишпорили по її плечах та спині,  а потім зупинилися на сідницях. Костя міцно стиснув їх і подався всім тілом до Яни. Яна задихалася від емоцій, що наринули на неї.
Їх поцілунки ставали дедалі пристраснішими. Серце Яни калатало наче навіжене й здавалося воно скоро вискочить з грудей. Особливо коли Костя торкнувся місця біля мочки її вуха. А потім опустився нижче. Здавалося, що його губи хотіли торкнутися кожного міліметра її тіла. 
Раптом Костя зупинився й пристально поглянув на неї.
– Ти впевнена у тому, що цього хочеш?
– Як ніколи, - прошепотіла Яна й сама поцілувала чоловіка.
Цього було достатньо, щоб Костя став рішучим. Він повалив Яну на ліжко й ніжно гладив по обличчю.  
Потім повільно, але впевнено він почав роздягати її. А далі відбулося те чого вона так довго чекала. Їх злиття в одне єдине ціле, принаймні Яна так думала.
Костя був дуже ніжним і водночас пристрасним. Разом вони віднеслися на вершину насолоди. 
Це була тільки їхня ніч, та яка повинна була статися задовго до сьогодні. Але Яна була вдячна за те що отримала чоловіка якого по справжньому кохала хоча б на одну ніч. І вона намагатиметься скористатися цим по повній.
З Костею вона нічого не боялася й готова була піти хоч на край світу.  Нехай зараз вони кохатимуться тільки через сплеск емоцій і випитого алкоголю та Яна знала, що для неї це означало набагато більше. Колись і її чоловік захоче бути з нею по справжньому. Тільки потрібно почекати, а Яна вміла чекати.
   Ранок настав так же швидко, як і минула ніч. Яна прокинулася в обіймах Кості, а він продовжував мирно спати. Уві сні  його обличчя було ще красивіше, тому що він був спокійним. Не було насуплених брів і складок біля очей, або міцно стиснутих губ. Костя завжди був чимось занепокоєний та напружений. Яна відчувала, що у нього якісь проблеми, але не ризикувала давити на чоловіка. Вона трохи піднялася й ніжно поцілувала його у щоку, яка вже встигла обрости щетиною.
Акуратно вивільнившись з обіймів Кості вона встала з ліжка, одягнула халат й пішла готувати легкий сніданок. Зараз їм з Костею необхідно було попоїсти, щоб хоч трохи відновити сили. Цієї ночі вони майже не спали. Але ж як тут заснеш, коли пристрасть між ними так вирувала. Яна ні з ким не переживала таких емоцій. З Ігорем у них було тільки раз, але нічого доброго з цього не вийшло. Він так поспішав, що для Яни цей момент став найболючішим у житті. Особливо, коли ти віддала невинність чоловікові якого по справжньому кохала. Після того вони з Ігорем більше не пробували цього зробити. Вирішили почекати до весілля, яке так і не відбулося.
З Костею все було по іншому, він вмів не тільки брати, а й віддавати. З ним Яна відчула себе жінкою. Згадуючи їхню ніч Яна почала всміхатися й щось наспівувати собі під ніс. 
Коли сніданок був готовий Яна все склала на тацю й гарно прикрасила, а потім віднесла Кості.
Коли вона увійшла до спальні, то ліжко було пусте. Отже, Кості не було. "Напевно він пішов у душ", - подумала дівчина. Тому поклала тацю на тумбочку й приготувалася чекати чоловіка. Вона розпустила волосся й сіла у привабливій позі.
   Через деякий час двері кімнати різко відчинилися й увійшов Костя. Спочатку він навіть не помітив її.
Яна глянула на нього й одразу зрозуміла, що щось не так.
Він мав дуже серйозний вигляд, плечі його були зсутулені, а в очах  розчарування. Так це було те саме почуття. Яна його добре знала. Так само на неї дивився Ігор, після того разу. Її першого разу. Він сказав, що таке буває у недосвідчених дівчат. Але наступного разу буде краще.
Костя дивився на неї так само, напевно йому зовсім не сподобалося бути з нею. На жаль вона виявилася не такою, як треба.
– Яно, привіт. Як ти? - запитав Костя й відвів погляд.
– Дякую, прекрасно. Я приготувала нам сніданок, але якщо хочеш можеш поснідати сам. Я не заважатиму.
– Яно, зачекай! Чому ти так говориш? Я не хочу, щоб ти йшла. Просто я трохи збитий з пантелику....
– Костю, я все розумію. Тобі незручно, ти шкодуєш про все що сталося, але не знаєш як мені сказати. 
– Яно, ти все не так зрозуміла. Справа не в цьому. Я не очікував, що цим все закінчиться. Навіть не знаю, як тобі це все пояснити, - Костя поводився наче хлопчик, який комусь нашкодив, а тепер відчуває себе винним.
– Не пояснюй нічого. Просто забудь про те що відбулося і все. Я теж спробую, і будемо жити далі. 
– Яно, навіщо все так ускладнювати. Я ж ще нічого не казав, - обурився Костя.
– Костю, все гаразд. Наступного разу нам обом буде добре. Але тоді коли ти сам будеш до цього готовий, - промовила Яна й тихо вийшла з кімнати.
– Яно, все зовсім не так, як ти думаєш, - крикнув Костя та Яна побігла на кухню, щоб він не почув її плачу.