Розділ 16

   Почати, як то кажуть нове життя Костя вирішив з приготування романтичної вечері. Він замовив найкраще вино, дорогу їжу у ресторані та купив свічки.
Чоловік швидко накрив на стіл, купив квіти та приготувався чекати дружину з роботи. 
Минуло три тижні з того часу, як він розійшовся з Камілою, і якщо чесно вже зараз йому стало легше. Хоча спочатку було дуже боляче й важко. Але Костя зрозумів, що вчинив правильно. Все одно у них з Камілою не було майбутнього. Вони занадто різні. І по статусу і по саморозвитку.
Раніше Костя був окрилений почуттями й не думав на холодну голову. А тепер до нього дійшло, що з Яною у них набагато більше спільних інтересів. Та й батьки обожнювали його дружину. В їх розумінні вона  була ідеальною партією для нього. Батько навіть пригрозив, що лишить його спадку, якщо він перший покине Яну. 
Звісно проблема під назвою Каміла, нікуди не ділася. Дівчина продовжувала йому дзвонити й шукати з ним зустрічі, але Костя тримався, як міг. 
Врешті Каміла трохи заспокоїлася, але чоловік знав, що це ненадовго. 
Костя почув звуки у коридорі й зрозумів, що повернулася його дружина. Він одразу ж пішов її зустріти.
  – Привіт, ну, як перший день на роботі? - поцікавився Костя.
– О, чудово. Я потроху починаю в'їжджати у роботу, - відповіла Яна й пішла до кухні.
–  Зачекай, у мене для тебе сюрприз, - сказав Костя й взяв Яну за руку.
– Сюрприз? Цікаво, я люблю сюрпризи, - сказала Яна й широко посміхнулася.
– От і добре. Вважай це моєю реабілітацією за те що тоді зіпсував твій сюрприз у ресторані.
– Я зовсім не ображайся. Мені всього лише хотілося, щоб ти не злився на своїх батьків.
–  Ніколи не думав, що у мене така співчутлива дружина, - прошепотів Костя прямо над вухом Яни. Він легко обійняв її за плечі й відвів у вітальню, де вже все було готово.
–  Яка краса, - з захопленням вимовила Яна. - Це все для мене?
– Так, тобі подобається?
– Звісно. Для мене ще ніколи ніхто такого не робив, навіть Ігор. Ой, вибач, - сказала Яна й закрила рот рукою. 
Костя побачив, як вона засоромилася й зрозумів, що ця тема дуже делікатна для неї.
– Не перепрошуй, я все розумію. Краще випиймо трохи вина, - запропонував Костя й взявся відкорковувати пляшку.
– Ти знаєш, я ніколи ні з ким не розмовляла про Ігоря після нашого розставання. Бо це було дуже боляче і я боялася осуду.
– Чому? Хіба ти у всьому винна?
– Ні, просто Ігор покинув мене перед самим весіллям, біля РАЦСу.
Тому мені деякий час було соромно дивитися своїм знайомим в очі.
Костя підійшов до Яни й уважно подивився на неї, а потім сказав:
– Ніколи не сумнівайся у собі, інакше не будеш щаслива. Ти ж знаєш, що після найтемнішої ночі приходить світлий день.
– Твої слова гріють мені душу. Дякую за підтримку, - Яна стиснула пальці чоловіка й опустила голову вниз. 
– Ходімо вже їсти, бо якщо чесно я дуже голодний, - сказав Костя й потяг дружину за стіл.
За вечерею молоді люди багато розмовляли й сміялися. Вони навіть не помітили, як швидко пішов час. Костя завжди дивувався, що їм з Яною не потрібно було мовчати від незручності, як деяким подружнім парам. Кожного вечора вони, або читали книги, або вели дискусії на різні теми. Загалом одне він міг сказати точно, що  Яна була цікавою й освіченою людиною. Хоча раніше він цього просто не помічав. 
– Костю, дякую тобі за гарно проведений час. Я вже давно так не розслаблялася, - мовила Яна й потягнулася всім тілом.
– Мені до речі теж було цікаво, тому якщо хочеш можемо ще раз повторити.
– Ти смішний, але цього разу вечеря буде за мною.
– Кави хочеш? Бо я згадав, що купив тістечка, які ти повинна спробувати.
– Ні, ні, я так наїлася, що зараз лусну,- Яна взялася за живіт показуючи, що вона сита.
– І все-таки спробуй! Ну дуже смачно. Я їх сам обирав, - наголосив Костя.
– Гаразд, але тільки одне, - Яна взяла з рук чоловіка тарілку з тістечком й трохи скуштувала.
– Дуже смачно, ти був правий, - Яна облизала губи й в цей момент Костя почав дивитися на неї з інтересом. Це навіть трохи збуджувало. Можливо випитий алкоголь підливав олії у вогонь. Але Яна настільки насолоджувалася тістечком, що у Кості з'явилися непристойні думки. 
Він справді хотів з нею близькості? Це було дивно, але очікувано. За ці декілька тижнів вони й справді стали ближче одне до одного. Інколи навіть обмінювалися невинними поцілунками. У більшості випадків ініціатором була Яна, але він теж цього хотів, і навіть більшого.
Що з ним відбувалося зараз він не міг сказати, але було очевидним, що рано чи пізно все це станеться. 
Він відчував, що Яна так само цього хоче й напевно очікує на його перший крок. 
– Ну все я вже не можу, - протягнула Яна.
– Ти більше не їстимеш? - раптом запитав Костя й закліпав очима.
  – Ні, я все. Піду напевно спати, - Яна встала й хотіла вже йти до спальні, але Костя сам не розуміючи чому зупинив її. Потім міцно притиснув до себе. 
Він бачив, що Яна була розгублена  від його дій, тому обхопив її обличчя руками й легко торкнувся поцілунком її губ.