Розділ 13

   Зустріч з Камілою привела Костю в шок. Він точно не був до цього готовий. Та й взагалі здавалося дивним, що його коханка сюди приїхала. Каміла ніколи не любила гірські курорти. Декілька разів вони їздили на відпочинок, але виключно на море. Каміла обожнювала засмагати на пляжі й купатися у теплій нагрітій сонцем  воді.
  - Костю, хто це? Може познайомиш нас, - сказала Яна.
  Костя не одразу знайшов, що відповісти тому стояв мовчки дивлячись, то на Камілу, то на Яну.
  - Каміла, дуже приємно познайомитися. Я давня подруга Кості. Ми колись вчилися разом, - дівчина протягнула руку Яні в знак привітання.
  - Яна, мені теж приємно з вами познайомитися. Якщо ви давня подруга Кості, то це допоможе мені більше про нього дізнатися, - зраділа Яна.
  - Я буду дуже рада, вам все про нього розповісти, - сказала Каміла і лукаво всміхалася.
  - От і добре, може ви з нами покатаєтесь на лижах? - поцікавилася Яна у Каміли.
  - Каміла не може. На неї чекають. Вона ж не сама сюди приїхала чи не так Каміло? - нарешті озвався Костянтин.
  - Так, мабуть, іншим разом. Гарно відпочити, друзі, - Каміла махнула рукою й пішла у  напрямку дерев'яних котеджів.
   Костя зітхнув з полегшенням. Добре, що Каміла не влаштовувала сцен. Бо тоді довелося б все пояснювати ще і Яні, а він не був до цього готовий.
Тепер йому обов'язково потрібно знайти Камілу й поговорити з нею, бо було про що. 
  - Костю, чому ти такий засмучений? - раптом поцікавилася Яна.
  - Не звертай уваги, все гаразд.
  - Твоя подруга дуже приємна дівчина до речі. Мені здалося ти не був радий нашому з нею знайомству.
  - Тобі й справді здалося, - промовив Костя.
  - Гаразд. 
Більше вони не розмовляли, кожен думав про своє.

  Кості вибратися до коханки вдалося не скоро. З Яною вони проводили багато часу разом, тому вільна хвилинка у нього з'явилася аж під вечір.
Каміла поселилася у котеджному містечку. Коли Костя знайшов її, то вона була не в дусі. Він увійшов всередину невеличкого, але дуже симпатичного будинку. Інтер'єр тут був дорогим і стильним. Костя навіть здивувався звідки у Каміли гроші на те, щоб знімати цілий будинок.
  - Чого прийшов? - запитала вона зі злістю.
  - Хотів поговорити.
  - Про що? 
  - Про нас. Ти не розповідай поки нікому, у яких ми стосунках.
  - Цікаво, чому я маю мовчати? Якщо ти обіцяв поговорити з дружиною.
  - Каміло, але ж не тут і не зараз. Ми на відпочинку й такі питання вирішуються на іншому рівні, - Костя хотів підійти ближче до Каміли, але вона зупинила його.
  - Мій терпець увірвався, я більше не збираюся чекати Костю. Або ти розповіж дружині про нас, або я зроблю це сама, - Каміла схрестила руки на грудях й очікувала реакції Кості.
  - Ти мене шантажуєш? - не витримав Костя.
  - Думай, що хочеш та тепер я знаю як вона виглядає.
  - Навіть не намагайся...
- Справді? І що мені за це буде? Покинеш мене? Ну і нехай. Їй ти теж не дістанешся.
  - Каміло, я ж не якась там річ. Щоб мене можна було ділити, - з гіркотою у голосі сказав Костя.
  - Нам немає більше про що говорити. Можеш йти, я сильно втомилася, - Каміла підійшла до вхідних дверей і демонстративно їх відкрила.
Костянтин вийшов мовчки. По дорозі до готелю він роздумував над тим, що сказала Каміла. Тепер йому вже не здавалася такою чудовою ідея бути разом з коханкою. Останнім часом Костя почав відчувати, що його дратує поведінка Каміли. Та й взагалі вона відкрилася для нього з інших  сторін. У неї був важкий характер і крутий норов. Та найскладніше було те, що він тепер постійно порівнював їх з Яною. Все це було занадто навіть 
    Та у його номері на нього чекала нове випробування. 
Яна лежала на ліжку вся червона з вологим рушником на чолі. Коли він підійшов до ліжка, то побачив що дружина заснула. Він приклав долоню до її чола й зрозумів, що у Яни жар. Вона вся горіла, руки її звисали  вниз і взагалі здавалося, що вона не жива. 
Чоловік одразу ж взявся надавати їй першу медичну допомогу. Оскільки жінка була одягнена, Костя почав швидко стягувати з неї одежу. Виявилося, що вона вся мокра. Яна спочатку пручалася, але потім заспокоїлася. 
Коли Яна залишилася в одній спідній білизні, то Костя зрозумів у чому справа. Його дружина вивернула ногу. 
Час був пізній, тому на лікаря було надії мало. Костя швидко знайшов для Яни халат і абияк його одягнув на неї. А потім викликав персонал готелю на допомогу.
На щастя у готелі проживала медсестра, яка працювала на цьому ж курорті. Вона зробила Яні  пов'язку й наказала тримати ногу в нерухомому положенні.
  - Через кілька днів, їй стане краще. Але все одно завтра викличте лікаря, - порадила медсестра.
  - Добре, дуже дякую вам за допомогу, - кивнув Костя.
  - Будь ласка, до речі не забувайте їй давати пити багато води. У неї жар, тому організму потрібна рідина. 
  Жінка ще щось написала на маленькому папірці й протягнула Кості. Виявилося що це номер її мобільного.
  - Якщо їй стане гірше ось мій номер телефону. Подзвоніть я прийду, - мовила жінка й тихо вийшла.
  Костя подивився на змучену Яну, сів до неї на ліжко й взяв за руку. Він гірко всміхнувся й подумав про те що боїться. Боїться її втратити. На диво вона стала дуже важливою людиною у його житті. Це не можна було назвати коханням, але якимось теплим почуттям. 
Яна здригнулася й щось прошептала. Чоловік не почув що саме, знав що щось важливе. Яна ніколи не кидала слів на вітер й не вела пусті балачки.
  - Я кохаю тебе. Я кохаю тебе Костю...
  Почувши ці слова Костянтину на мить стало боляче. І на грудях стало важко. Йому було шкода бідну Яну. Як би він хотів відчувати теж саме. І сказати їй ті ж самі слова у відповідь.  
 

Шановні читачі прошу вибачення за можливі помилки або незручності читання. Твір поки, що не відредагований, бо пишу з мобільного додатку.

Але чекаю на ваші думки, будь ласка по можливості не ігноруйте мої прохання.