Розділ 12

Минуло два тижні. 

- Дивись, яка краса, - з захопленням вимовила Яна. Яна з Костею прибули на зимовий курорт у горах. Вона придбала п'ятиденний тур, як подарунок для Кості. Тут було дійсно прекрасно. Молоді люди ні хвилини не пошкодували, що приїхали сюди. Костя вперше за довгий час розслабився і Яна зраділа, що догодила коханому. Вони відправилися до готелю, щоб поселитися у номері, а потім можна було й порозважатися. Після всіх обов'язкових процедур з документами подружжя поселилося у комфортабельному номері, вікна якого виходили на засніжений парк. 

- Ну, то що робитимемо сьогодні? - поцікавилася Яна у свого чоловіка. 

- Навіть не знаю, тут так гарно. Хотілося б краще познайомитися з місцевістю, - відповів Костя.

 - Давай. А куди підемо? 

- Тут внизу на рецепції я бачив путівник. Може він нам допоможе, - запропонував Костя. 

- Гаразд, я не проти, - Яна відкрила двері номера й вийшла у коридор.

 Зрештою вони провели день дуже весело. Яна з Костею каталися на ковзанах, подивилися всі пам'ятки місцевості, коштували смачну їжу й пили гаряче вино. Але найважливішим було те що вони багато розмовляли, завдяки чому змогли дізнатися один про одного цікаві факти з життя. Як виявилося у них з Костею було багато спільних інтересів. Тому жінка сподівалася, що тепер нарешті вони зблизяться. Загалом цей день був одним з кращих у Яниному житті. 

До номера вони повернулися втомлені й щасливі. 

- Я піду прийму душ, - сказала Яна й пішла до ванної.

 - Гаразд, а я піду замовлю нам попоїсти. Ти що будеш?

 - На твій розсуд, - Яна посміхнулася й взяла свій халат. 

- Добре, тоді я зараз прийду. Коли Яна вийшла з душу, повернувся Костя з вечерею. Вона не встигла переодягнутися тому вирішила поїсти у халаті. Молоді люди розклали на столі їжу й прийнялися до трапези. Все було дуже смачно, тому Яна їла з особливим апетитом. 

- Смачно? - поцікавився Костя у дружини.

 - Так, дуже, а ти чому не їси? 

- Я не надто зголоднів, - промовив Костя й продовжував дивитися на Яну.

 Їй здалося це дивним, але вона вирішила не звертати уваги. Яна піднялася з за столу, щоб дістати блюдце з салатом. При цьому вона низько нахилилася над головою свого чоловіка, що він міг побачити все що знаходилося під білосніжним халатом. А вірніше нічого. Яна побачила, як очі Костянтина розширилися від подиву, він декілька секунд дивився у відверту точку її тіла. Потім важко ковтнув й спробував відволіктися. Цього й очікувала Яна. Вона ніби нічого не сталося, сіла на своє місце й злегка витягнула оголену ногу. Очі її чоловіка пильно стежили за кожним її рухом. Жінка тільки посміхнулася. Схоже ці маленькі трюки спрацьовують. Яна встала щільніше закуталася у халат й промовила: 

- Дякую за смачну вечерю та я, мабуть, піду спати. Добраніч.

 - А, так, приємних тобі снів, - відповів Костя й різко потрусив головою. 

- Дякую. 

Яна пішла до маленької затишної спальні й нарешті переодяглася у піжаму. Яна почула якийсь шум і зрозуміла, що це її чоловік топчеться під дверима. Вона посміхнулася підійшла до дверей і різко їх відкрила. 

Костя мало не впав, але таки втримався. 

- Е..., ти вже переодяглася? - спитав той.

 - Так, а що? - Нічого, просто я хотів теж лягати спати. Тому запитав. 

- Ти теж спатимеш на ліжку, бо у такому разі я можу лягти на підлозі. Десь я бачила матрац..., - сказала Яна й невинно закліпала очима.

 - Навіщо? Ми що вдвох не помістимося на ліжку? 

- Думаю, що так. Але зазвичай ти завжди спиш окремо, тому я запропонувала тобі цей варіант.

 - Ну, якщо ти до мене не чіплятимешся, то проблем не буде, - пожартував Костя чим розвеселив Яну.

 - Обіцяю, що буду стримуватися, - відповіла Яна й вони обоє розсміялися. 

Та не все було так просто, як хотілося б. Вночі Яну знову мучили жахіття й вона не могла нормально спати. Зрештою вона здалася й притиснулася до Кості, а потім міцно його обійняла. 

- Яно, Яно, прокинься, будь ласка, - жінка відчула як хтось її легенько тріпає. Вона відкрила очі й побачила Костю, який напружено дивився на неї. 

- Що сталося? Вже ранок?

 - Так. Вибач що бужу тебе та мені потрібно вийти до вбиральні. 

- Так йди, а в чому проблема? 

- Ти занадто міцно мене обіймаєш, тому я не можу вибратися, - відповів Костя. 

- Ой, вибач, здається я починаю звикати до твоєї присутності у ліжку.

 - Це навіть приємно. Але мені потрібно відлучитися, - Костя швидко підскочив й вибіг з кімнати. За сніданком Яна помітила, що Костя якийсь напружений. 

Він сидів наче натягнута струна, постійно мовчав, й колупав виделкою по тарілці. 

- Костю, що з тобою? Ти не здоровий?

 - Та ні все гаразд, - буркнув Костя.

 - То може прогуляємось? - запропонувала Яна.

 - Добре. За одне дізнаємося, які тут є ще розваги.