Розділ 9

   Костя відчував провину. Перед всіма. Але найбільше перед Камілою. Бо якщо бути до кінця чесним він її обманював. Якби Кості не хотілося розлучитися він не міг цього зробити. Бо це б повністю зруйнувало їх сімейний бізнес та й батьків також.
Та й нічний інцидент з Яною теж дав привід для роздумів. Костя сам не розумів, як так сталося. Він не хотів її цілувати. Наче якийсь незрозумілий інстинкт підштовхнув його до цього. І це сталося, вони почали цілуватися. Але найдивніше було те, що йому це все не здавалося дивним. Його дружина трохи невміло, але все ж таки відповідала на його поцілунки й він відчував, що їй це подобається. І це його зовсім не дратувало, а навіть викликало ніжність. 
Але найбільше його вразило те яку реакцію тіла у нього викликав дотик дружини. Костю наче струмом вдарило. Відчуття було гостре, але приємне. Це й налякало чоловіка. Тому він наче ошпарений  відскочив від Яни. Вона звісно образилася, але це було на краще. Костя не хотів, щоб Яна закохалася у нього ще більше. Тоді  піти від неї буде ще важче. 
Костя зітхнув, от і у ситуацію він потрапив....
  - Костю, ти каву будеш? - спитала Яна й мружилася від сонця. Вони стояли на зупинці біля найближчої заправки до якої ледве дійшли, щоб попросити про допомогу.
  - Про що ти питала? - не зрозумів Костя й трухнув головою.
  - Про каву, - відповіла Яна і якось дивно подивилася на чоловіка.
  - Так, візьми мені двійний експресо, якщо можна.
  - Добре, я недовго. 
  Яна пішла, а Костя подивився їй у слід. Тільки зараз він помітив яка гарна у неї фігура. Тонка талія, широкі стегна...
  Особливо у цій облягаючій сукні. Сукня... Яна ж не переодягнулася з вчорашнього вечора. Костянтин одразу ж зрозумів, що тепер у неї можуть виникнути справжні проблеми з не порядними чоловіками.
Костя не вагаючись пішов шукати дружину. Їй точно знадобиться його допомога.
Він не прогадав, Яна стояла біля входу до кафе на заправній станції й відбивалася від якогось незнайомця. Він лапав її своїми огидними ручищами й посміхався гнилими зубами. Схожий чолов'яга був на колишнього спортсмена, вірніше боксера. З поламаним носом та напухлим обличчям. Він смикав Яну за рукав пальто й намагався кудись її потягнути. 
  - Яка ніжинка, чого ти пручаєшся? - наполягав здоровань.
Коли Костя це побачив, він одразу ж підбіг до дружини й вступився за неї.
  - У вас якісь проблеми? Навіщо ви чіпаєте мою дружину? - спитав Костя.
  - Тиба, виявляється у тебе кралю, є чоловік. Шкода, у мене на тебе були грандіозні плани, - сказав боксер улесливим голосом. 
  - Ти, що геть знахабнів? Які ще плани на чужу дружину? - обурився Костя.
  - Він, що у тебе тугодум? Я ж кажу, що не знав, що у тебе є чоловік, - звернувся боксер до Яни.
  - Ви звісно вибачте, але тугодумом я себе не вважаю. На відміну від деяких спортсменів. Яно, ходімо, а то знову у якусь халепу потрапиш, - сказав Костя й взяв дружину за руку.
  Але чи то випадково, чи ні та Костя мимоволі зачепив боксера й трохи штовхнув. Це було великою помилкою, бо незнайомець розізлився й заїхав Кості по фізіономії. Яна закричала, повсюди збіглися люди, почалася метушня. Хтось взяв боксера під руки й вивів з території заправки.
  - Костю, ти як? Може лікаря? - стурбовано спитала Яна й легенько торкнулася його обличчя.
  - Все добре, просто я не очікував, що в кінцевому результаті у халепу потраплю саме я, - пожартував Костя.
  - Дурень, я так злякалася. Цей бугай мало не вбив тебе, - крикнула Яна й легенько вдарила Костю по руці.
  - По мойому ти хочеш допомогти тому чоловіку мене добити.
  - Що це не смішно, - огризнулася Яна, але потім побачивши міміку Кості гучно розсміялася.
  Костя дивився на дружину  зачарований її сміхом. Легким та живим. Яна не ховала емоцій, завжди була справжньою. Чому він тільки зараз почав це помічати?
  - Чому ти так дивишся на мене? Ходімо вже нарешті візьмемо собі кави, - сказала Яна, встала й подала Кості руку.
  - Так, гаряча кава зараз мені не завадить.
 

****
  - Сьогодні був насичений день, - сказала Яна. Вони сиділи на кухні у своїй квартирі. Яна якраз обробляла посічену губу Кості. 
  - Так, наче в індійському кіно. 
  - Стільки подій за один день, - сказала Яна замислившись. - Нам би романи писати...
  - Почалося, от ви жінки завжди такі, як тільки щось станеться одразу ж собі нафантазуєте, - пожартував Костя.
  - Чому б і ні. Мені здається я була б дуже хорошим письменником. У мене багато класних ідей, - Яна замріялася й закружляла біля Кості.
- Справді? Я навіть не здогадувався, - засміявся чоловік.
  - Так, ну, наприклад: потрапившу у складну ситуацію кінозірку рятує її охоронець. Або ж бідна нещасна дівчина з якої всі знущаються зустрічає нарешті свого принца. І так далі й далі. Ну як тобі?
  - По моєму твоя мила голівка забита мильними операми. Не краще писати про щось більш реальне?- зауважив Костя.
  - Не знаю, можливо. Та ці історії колись допомагали мені пережити самотність, - сумно промовила Яна.
  - Вибач, я просто мав на увазі, що реальне життя куди цікавіше ніж придумане.
  - Я не образилася. До речі сьогодні ти герой мого роману. Ти сьогодні поводився по мужньому.
  Після слів Яни у Кості утворився у горлі ком. Він важко ковтнув і нічого не відповів, тільки посміхнувся. Бо чудово знав, що був героєм не її роману. Хоча зараз чоловік вже й сам не розумів чого хоче насправді.