Розділ 6.

Мило усміхнені гості, багато квітів і подарунків, нещирі емоції та пусті балачки. Ідеальне свято для жінок її кола. Але не для самої Яни. Вечір, який батько влаштував на честь її дня народження став майже не подією місяця. Яна не встигала спостерігати за новими гостями. Жінка зітхнула й подивилася на оточення. Розмальовані жінки схожі на ляльок, а також пихаті, самовпевнені чоловіки їм до пари. Якби її воля, то Яна б ніколи сюди не прийшла. Світ, який створив собі батько був чужим для Яни. Вона завжди була наче зайва у власній родині. Навіть мачуха себе більше вважала світською дамою ніж вона сама. Ось, і про вовка мова, як то кажуть. 

Яна побачила, як до неї йде Ірма, її названа мама.

 - Привіт, імениннице, чого сумуєш, у такий день?- спитала вона. 

- Привіт, рада тебе бачити, - Яна видавила з себе милу посмішку.

 - Вибач, але повинна визнати, що не можу сказати теж саме.

 - Я іншого від тебе й не чекала, але дякую за чесність. 

- Не дякуй, ти ж мене знаєш. До речі де твій новоспечений чоловік? Коли Ірма поставила це питання, то Яні стало якось незручно. Вона знала, що Костя затримувався на роботі й скоро під'їде.

 Але його відсутність дуже відчувалася.

 - Він трохи затримується, але ненадовго, - відповіла Яна. 

- Дивно, ви ще такі молоді, щоб бути поодинці. У ліжку він теж так поводиться? - запитала Ірма.

 - Хіба тебе це стосується? Чи ти мрієш бачити мого чоловіка у своєму ліжку замість батька?

 - Грубіянка, як ти смієш, так зі мною розмовляти, - розізлилася Ірма. 

- Ти спитала, я дала відповідь. Чого тобі ще треба? 

- Нічого, просто дотримуйся правил пристойності.

 - Це я й намагаюся робити, - ледь посміхнулася Яна.

 - Ой, дівчата, привіт, як давно я вас не бачила, - сказала Патрісія, дружина одного з ділових партнерів Дем'янова. Вона підійшла до них з Ірмою й почала розпитувати. 

Яна ніколи не подобалася ця жінка. Вона знала всі останні плітки міста й збирала їх з особливою наснагою. 

- Яно, люба, ти чула, що твого колишнього нареченого Ігоря, бачили недавно у місті, - нібито невинно оголосила Патрісія. 

- Що? Не може бути. Після того як він покинув Янку, його й слід простиг..., - сказала Ірма. 

- Та ні, одна моя знайома бачила його з якоюсь дівчиною вони заходили разом до ювелірного магазину. 

Яну наче током пробило від інформації, яку вона тільки що почула. Невже Ігор був звичайним бабієм. Як він міг, так з нею вчинити? Вона ж так його кохала. Тепер жінка зрозуміла чому він себе інколи так дивно поводив. Бо ж насправді він її не кохав, а лише використовував. Як і інших наївних дівчат.

 - Можливо він вирішив виправитися й почати нове життя, - констатувала Яна. 

- Не знаю, як на мене, то такі люди не змінюються,- підкреслила Патрісія. 

- Вибачте, мені потрібно відлучитися припудрити носик, - сказала Яна й одразу ж побігла до вбиральні.   Новина про колишнього збентежила Яну. Вона подивилася на себе у дзеркалі й гірко посміхнулася. Вона майже рік плакала по тому чого взагалі не мала. Зараз здається відбувається теж саме. Костя її чоловік, але тільки на папері. Їй хотілося його кохання, але єдине, що вона мала, був тільки штамп у паспорті. Що ж за Костю вона готова поборотися, навіть якщо програє. Воно того було варте. Яна поправила макіяж й пішла у зал. Там було багато людей. Батько замовив шведський стіл, тому кожен мав змогу брати, що хотілося. Яна пройшла вздовж залу й попрямувала до столика з напоями. Коли вона вже майже досягла цілі хтось її легенько штовхнув. Вона обернулася й побачила Костю.

 Він був одягнений у новенький костюм, а на ногах блищали начищені черевики. Яна навіть перестала дихати від захоплення. Її чоловік був воістину справжнім красенем. 

- Доброго вечора, Яно. Не сумувала тут без мене? - поцікавився чоловік. 

- Привіт, знаєш якщо чесно тебе тут й справді не вистачало. 

- Отже, я вчасно прийшов, - сказав Костя й підморгнув Яні.

 - Так, стовідсотково. Я хотіла взяти собі чогось випити. Ти щось будеш? 

- Так, не відмовлюся, ходімо я тобі допоможу. Коли Костя з Яною взяли келихи з напоями й відійшли трохи у бік, вона почула як хтось шепоче. Це були дві дівчини приємної зовнішності. 

- Ти подивись, як їй пощастило, такий красень чоловік. А вона наче ходяча амеба, - дуже тихо сказала одна з дівчат дивлячись у сторону Яни.

 - Так, справді, через що, тільки він на ній одружився? - А ти ніби не здогадуєшся? Її батько настільки багатий, що може їй купити ще декілька чоловіків, крім цього. 

- Напевно ти маєш рацію. Але все одно шкода, що саме їй дістався такий красень. Дівчата ще довго обмінювалися репліками, але Яна більше нічого не чула. Їй хотілося якнайшвидше піти звідси. Вона відчула, що задихається у цьому місці. Де все оповите фальшю. Напевно Костя помітив її стан, він уважно подивився на неї й спитав: 

- У чому справа Яно? Тобі зле?

 - Так. 

- Може водички? 

- Ні, будь ласка, поїдьмо звідси. Я більше не хочу тут знаходитися.