Розділ 5

- Котику, чому тебе так довго не було? Я сумувала за тобою, - Каміла ближче присунулася до Кості. 

Його знову наче магнітом потягло до коханки. Хоча зараз в голові творилося казна-що. Каміла намагалася чіплятися до нього, але йому було не до цього.

 - Каміло, пробач, будь ласка, у мене було багато справ, - почав виправдовуватися Костя.

 - Цікаво, це так тепер називається?

 - Ти про що? - Не прикидайся, дурником, ти чудово знаєш про що я говорю. 

- Каміло, я одружений чоловік, мені потрібно хоча б інколи проводити час з дружиною, - зауважив Костя. 

- Ти ж обіцяв взагалі з нею не спілкуватися, ігнорувати. Що змінилося?

 - Нічого, просто її батько мене пасе. Якщо я ігноруватиму її, то матиму великі неприємності.

 - Невже через її батька ти тепер будеш завжди з нею. Це нечесно стосовно мене. 

- Каміло, дай мені трохи часу... 

- Справді? А якщо я не хочу давати тобі час. Я сита твоїми порожніми обіцянками по горло, - крикнула Каміла. 

- Каміло, не винось мені мозок, й без тебе нудить. 

- Ах так, тоді вимітайся звідси й вали до своєї занудної дружини, - Каміла показала пальцем на двері. 

- Ніяка вона не зануда. Принаймні з нею є про що поговорити, - пробурчав Костя. 

- То котись під три чорти, зрозумів? Іди до неї й розмовляй з ранку до вечора. Тільки цікаво, що ти робитимеш з нею далі, коли розмови закінчаться, - сказала Каміла з сарказмом. 

- Каміло, заспокойся, я кохаю тільки тебе, але зараз у мене дуже важка ситуація. Зрозумій, нам потрібно зробити паузу у наших відносинах, - відповів Костя й спробував обняти Камілу. 

Але вона різко підхопилася й побігла на кухню. Костя пішов за нею й побачив, що вона схопила зі столу кухонний ніж. 

- Якщо ти покинеш мене, я поріжу собі вени, - дівчина щільно приклала ніж до зап'ястя.

 - Каміло, не роби дурниць! Кинь ножа, - почав заспокоювати її Костя.

 - Ні, я так просто не здамся. Ти будеш тільки моїм.

 - Каміло, я не збираюся тебе покидати, просто прошу дати мені паузу. 

- Щоб звалити до неї? Ні я вам цього не подарую, - викрикнула дівчина. 

- Ні, все не так. Мій тесть намагається постійно мене контролювати. Я боюся, що він щось запідозрить.

 - То й що? Нехай, все одно я твоя жінка, не вона. 

- Каміло, батько Яни дуже впливова людина, він має зв'язки по всьому місту. Якщо я ображу його дочку, він мене в порошок розітре. 

- Ти тільки за власну шкуру переживаєш, - сказала Каміла й покосилася на Костю.

 - Каміло, я обіцяю тобі що не покину тебе, тільки кинь вже того ножа, - намагався владнати ситуацію Костя. 

- Ти справді цього не зробиш? 

- Обіцяю. 

- Добре, - сказала дівчина і втомлено поклала ніж на стіл. 

Костя одразу ж підійшов до неї й міцно обійняв. Каміла була сильно напруженою й знервованою. Вона буквально вчепилася у чоловіка й повисла на ньому. Костя продовжував обіймати дівчину, але його думки були далеко звідси. Він думав про ситуацію у яку потрапив. Про те що робитиме далі. Каміла була для нього важливою людиною, він її кохав і хотів бути з нею. Та була ще Яна, яка теж здається кохала його. І він просто не міг вчинити з нею погано.    Каміла продовжувала міцніше притискатися до Кості. А він раптом згадав той вечір, коли його дружина так само його обіймала. Але на відміну від нього Яна робила це щиро. Це було важко не помітити. Її довірливий погляд. Яна з обожнюванням дивилася на нього й ніяковіла після кожного його дотику. А він був впевнений у цьому, тому що мав досвід у таких справах. Каміла була зовсім іншою, темпераментною, амбіційною, з бажанням отримати все одразу. Напевно саме ці риси характеру так сподобалися Кості. Спочатку. Але потім він зрозумів, що дівчина чим далі, тим більш стає нав'язливою. Це трохи дратувало чоловіка попри те що вона йому була не байдужа. Костя зітхнув, у що він влип? Дві жінки, та ще й такі різні. Одна темна і пристрасна, як ніч, інша світла й наївна наче день. Костя подивився на наручний годинник, була майже десята. 

Він подумав про те що його дружина, мабуть, вже зготувала вечерю. Так, як завжди.

 - Костю, залишся сьогодні зі мною, я не хочу бути одна, - проскиглила Каміла.

 - Гаразд, люба. Тільки зроблю один дзвінок, - Костя ніжно гладив дівчину по спині. 

- Ти знову збираєшся дзвонити їй? Так? - закричала Каміла. 

- Каміло, вона моя дружина...

 - І що з того? Це тільки на папері, ти сам казав.

 - Так, але якби там не було, ми повинні поважати одне одного. Це звичайні правила хорошого тону.

 - Ти брешеш! Тобі просто хочеться всидіти на двох стільцях одразу. Ти ніколи не визначишся, так і будеш бігати від мене до неї. 

- Каміло, твої істерики, мені вже починають набридати, - не втримався Костя. 

- То можеш йти на всі чотири сторони. Я тебе не тримаю, - буркнула Каміла.