Розділ 4

  Яна одягнена у синю довгу сукню з рукавами та чорні туфлі на підборах, розглядала свій образ у дзеркалі.

Своє світло - русе волосся вона підібрала у високу зачіску, а губи підкреслила червоною помадою.

Костя мав бути з хвилини на хвилину, отже часу у неї було мало. Вона ще раз подивилася на себе у дзеркалі й почала одягати шубу. Цікаво її образ сподобається Кості? Вона б дуже цього хотіла. Взагалі, якщо чесно вона для нього й старалася. 

Через декілька хвилин Костя вже був у квартирі. Він тихо увійшов й помітив дружину, яка крутилася біля дзеркала.

  - Привіт, бачу, ти вже готова, - з легкою посмішкою на обличчі, констатував він. 

  - Так, можемо їхати, - сказала Яна й почала роздивлятися свого чоловіка. Він виглядав, як завжди ідеально. Густе волосся зачесано назад, гладко вибрите підборіддя, дорогий темний костюм та туфлі у тон. Костя був схожий на справжнього денді. Яна посміхнулася й кокетливо протягнула руку чоловіку. Разом вони вийшли на подвір'я, де їх чекав дорогий позашляховик. Сівши в авто молоді люди нарешті відправилися на благодійний вечір.

****

Дане мироприємство влаштувала шкільна подруга Яни. Жанна успішно вийшла заміж за мільйонера і тепер, як його жінка просто повинна була чимось займатися. Тож вона обрала благодійництво. 

Яна стояла посеред розкішного холу елітного готелю й роздивлялася присутніх. Тут в полі її зору опинилася Жанна.

Вона дуже змінилася. Відростила довге волосся, збільшила груди та губи. Від звичайної простачки не залишилося й сліду.

  - Янко, привіт, рада тебе бачити. Як твої справи? - Жанна підійшла до неї й злегка торкнулася її щоки.

  - Привіт, на щастя все добре. Ти вибрала дуже гарне місце для проведення заходу. 

  - Так, цей готель належить другу мого чоловіка. Тут більше ніж п'ятисот номерів. Він вважається найкращим у місті.

  - А як у тебе справи? - перервала подругу Яна. Вона не хотіла пів години слухати про те, який чудовий готель знайшла Жанна.

  - Все чудово. Я катаюся наче сир у маслі. У мене є все про що я мріяла. Ми з моїм масіком обожнюємо один одного. До речі чула, ти теж вийшла заміж.

  - Так, місяць тому. І у мене теж все добре, - відрізала Яна.

  - Тож, коли ти нас познайомиш? - поцікавилася подруга.

  - Можу прямо зараз. Костя відійшов, щоб побалакати з батьком. А ось і він, - сказала Яна побачивши чоловіка, який вже наближався до них.

  - Костя, познайомся, це Жанна. Моя шкільна подруга, - сказала Яна.

  - Дуже приємно, - Костя злегка доторкнувся губами пальців Жанни.

  - Ой, ви ще й джентльмен. Як приємно, - Жанна по дитячому посміхнулася й густо почервоніла.

  - Так, Костя дуже галантний, - втрутилася Яна. Їй стало вкрай неприємно від того як Жанна фліртувала з її чоловіком.

  - Пощастило тобі Янко. Такий чоловік, і гарний і приємний ще й не бідний. Не те що твій колишній, - акцентувала Жанна.

  Яні стало ніяково, від згадки про Ігоря. Вона стояла наче вкопана і не могла нічого відповісти. Образа і біль знову нагадали про себе. Яна глибоко вдихнула й спробувала заспокоїтися. Жанна завжди була язвою. За це вони й перестали дружити. Подруга заздрила їй і саме тому постійно підколювала. 

Здається її занепокоєння помітив Костя. Він підійшов до неї ближче, взяв за руку й міцно стиснув. 

  - Жанно, вибачте, але нам з дружиною потрібно поспілкуватися з іншими гостями. Та й обговорювати колишніх моєї дружини вкрай неетично. 

  - Я не обговорюю. Це свого роду комплімент. Яна завжди була такою тихою і непоказною. А тепер я її бачу з таким чоловіком....

  - Мені здається, що це я повинен радіти, що поряд зі мною така жінка, - відповів Костя, чим привів Жанну у ступор.

  - Ну, я, мабуть, піду. Приємного вам вечора, - побажала Жанна й повністю незадоволена пішла.

  - Дякую за підтримку, - тихо промовила Яна.

  - Будь, ласка, ти ж моя дружина, - відповів Костя.

  У Яни одразу ж все затрепетало всередині. Вона відчула ті самі метелики у животі про які пишуть у романах про кохання. Зелені очі Кості зараз уважно і з цікавістю дивилися на неї, але обличчя чоловіка було серйозним.

Яна наче зачарована на нього відповідь. І на хвилину їй здалося, що він все зрозумів. Але цей незабутній момент перервав ведучий. Він запропонував розіграти лотерейні білети. Виграна сума повинна була піти на допомогу хворим дітям. Яна з Костею з цікавістю спостерігали за розіграшем. Раптом до них підійшов Дем'янов.

  - Привіт, молодята. Як вам вечір? Не сумуєте?

  - Тату, привіт. Рада тебе бачити. Ми з Костею тільки нещодавно прийшли. 

  - Це добре. До речі Яно, я вирішив влаштувати невеличку вечірку на честь твого дня народження. У ресторані "Оксамит". 

  - Але, тату ми ж домовилися, що я нічого не святкуватиму, - засмутилася Яна.

  - Яно, ти донька впливової людини, я не можу так осоромитися.

  - Петро Олексійович, я думаю не варто змушувати вашу доньку робити те чого вона не хоче, - втрутився у розмову Костя. - Може вона хоче провести цей зі своїм чоловіком.

  - Вона проводить з тобою кожен день і сподіваюся ніч. Святкування дня народження відбувається тільки раз у році. Тому ти будеш на вечірці й вважай це наказом, - Дем'янов твердо наполягав на своєму.

  - Отже, ти все вирішив за мене, як завжди. 

  - Я ставлю тебе перед фактом. Святкування відбудеться на наступному тижні. Час і точну дату я вам повідомлю.

  - Гаразд, - тільки й вимовила Яна. Її душив гнів, але перечити батькові вона не наважувалася.

  Яна подивилася на Костю й помітила, як він міцно стискає кулаки. Він мав що сказати її батькові, але хороші манери йому цього не дозволяли.