Розділ 3

  - Отже, ви б хотіли відвідувати тренінги Владислава Миколайовича? - запитала його асистентка у Яни.

  - Так, дуже. Коли почнеться наступний?

  - Вам пощастило. Тренінг почнеться вже завтра. До речі зараз на нього діє знижка, якщо ви оплатите ще два наступні.

  - Скільки?

  - Хвилинку, зараз подивлюся, - дівчина почала клацати на комп'ютері, потім взяла папірець і написала потрібну суму. - Ось, тримайте, підете у банк і заплатите на цей рахунок, - сказала вона й протягнула Яні папірець.

   Яна вийшла з офісу Виговського у хорошому настрої. Нарешті їй вдалося потрапити на тренінги до найкращого психотерапевта міста. Вона про це мріяла ще з того часу, коли її покинув Ігор. Тільки тоді розбита і зраджена, вона не наважувалася цього зробити. А тепер, коли у неї з'явився чоловік, який їй не байдужий вона не може впустити таку можливість.

Яна глибоко вдихнула свіже зимове повітря й посміхнулася. Вона обов'язково навчиться бути справжньою дружиною для Кості. І настане той час, коли він по справжньому закохається у неї. 

****

 Костю цілий день мучив головний біль. Ще й на роботі був великий завал. Він цілий день просидів у офісі не маючи часу навіть випити кави. До того ж сьогодні він з Яною повинен був поїхати на благодійний вечір влаштований на підтримку онкохворих дітей. Йому стало ніяково, коли він подумав, що їм прийдеться цілий вечір зображати щасливу сім'ю. Картинка, яка має стати дійсністю. Костя гірко всміхнувся, що ж на декілька годин йому потрібно стати зразковим сім'янином. Тим ким він навряд стане. 

Костя відкрив ноутбук й почав роздивлятися магазини, які здають в оренду чоловічі костюми. Раптом до його кабінету увійшла секретарка.

  - Костянтине Валерійовичу, до вас прийшов Дем'янов. Впустити?

  - Так, звісно, - відповів Костя і різко вскочив з місця, а потім знову сів трохи заспокоївшись.

  - Привіт, зятю. Як справи? - запитав Петро Дем'янов і впевнено увійшов до кабінету і сів на м'який шкіряний диван, який займав майже половину простору.

  - Доброго дня, чим можу бути корисним? - поцікавився Костя.

  - Ти знаєш, що у моєї доньки скоро день народження?

  - Вибачте, не знав.

  - Тобі воно й не цікаво, якщо чесно, але справа не у цьому. Ось я купив їй подарунки, які вона хотіла, - Дем'янов порився у кишені й поклав на стіл дві невеликі коробочки обгорнуті рожевим папером і прикрашені таким же бантиком.

  - Що це?

  - Перстень з діамантом від відомого ювелірного бренду, а також улюблені парфуми Яни.

  - Це саме те що вона хотіла?

  - Можливо не зовсім, але їй точно сподобається. Сам ти б все одно не здогадався.

  - Гаразд, якщо це те що вона хоче, я їй подарую, - процідив крізь зуби Костянтин.

  - От і добре, до речі не забудь купити їй квіти. Вона любить білі троянди, - Дем'янов підморгнув Кості й вийшов з кабінету.

  Ще цього не вистачало, його тесть вже й подарунки замість нього обиратиме. Ще трохи й він почне контролювати їх інтимне життя. Змушуватиме спати з його донькою. Хоча що тут думати, рано чи пізно йому доведеться вступити з дружиною в інтимні стосунки. Бо, якщо він цього не зробить, то Яна може пожалітися батьку й тоді у його сім'ї будуть проблеми. 

Не минуло й пару хвилин, як двері його кабінету широко відчинилися й туди, мов куля влетів його друг Степан.

  - Привіт, бро. Ти чого такий сумний? 

  - Та так, є над чим подумати, - промовив Костя й відкинувся на крісло.

  - Це що Дем'янов тільки но, до тебе заходив? - спитав друг.

  - Ти вгадав. Та краще б він цього не робив.

  - А що йому взагалі було треба?

  - Прийшов нагадати мені про день народження дочки.

  - От тобі пощастило. Дружина красуня, коханка та ще й тесть за тебе подарунки купляє, - підсумував Степан.

  - Стьопо, не заздри, не думаю, що ти б хотів опинитися на моєму місці, - Костя невдоволено скривився.

  - Мені й на своєму добре. Але все ж таки, що ти збираєшся робити далі?

  - Не знаю, якщо й далі так триватиме, то у мене почнуться серйозні проблеми.

  - Тобто? - не зрозумів Степан.

  - Розумієш, Дем'янов аж занадто переживає за шлюб доньки. Я боюся, якби він не дізнався про нас з Камілою. Це дуже небезпечно.

  - Так порви з нею. Тим більше у тебе й привід є. Ти одружений, - запропонував друг.

  - Каміла мені цього ніколи не пробачить. А я не хочу її втратити, - Костя зітхнув й з сумом подивився на Степана.

  - Що поробиш, або одна, або друга...

  - Та й з Яною у нас не клеїться. Я вже не знаю, що мені придумати, щоб не спати з нею. Поводжуся, як покидьок.

  - У чому проблема? Проведи ніч з дружиною. І вона заспокоїться і ти будеш у шоколаді, - запропонував Степан.

  - Якби все було так просто. Ти навіть не уявляєш,- сумно промовив Костя.

  - Вибач, але ти сам винен. Ти чудово знаєш, що всидіти на двох стільцях неможливо. Колись доведеться обирати.

  - Ти маєш рацію, але вперше у житті я опинився у пастці. При чому за власної волі.

  - Ти дорослий чоловік, Костю, отже знайди вихід із цієї ситуації. Інакше я перестану тебе поважати.

  Степан став занадто консервативним відколи одружився. Але він казав правду, якщо Костя не розбереться з ситуацією, то сам перестане себе поважати.