Розділ 2.

  Костя приїхав за Мілою досить рано, як виявилося у неї був ще один виступ. Сьогодні вона співала в одному з найдорожчих ресторанів міста. Тут збиралися тільки вершки суспільства. Заможні та відомі клієнти. Костя був радий, що Мілі вдалося отримати таку хорошу роботу. Можливо зовсім скоро хтось запропонує їй співпрацю, і дівчина нарешті втілить свою мрію. Стане відомою співачкою.
Костя замовив маленький столик у кутку, щоб здаватися непомітним. 
Почався виступ, Міла вийшла у червоній, довгій, яскравій сукні. Вона дуже прасувала під її чорне густе волосся. Костя замилувався дівчиною і задоволено посміхнувся. Уже зовсім скоро ця красуня опиниться у його обіймах.
Він потягнувся до келиха з бренді, як у нього у кишені раптом завібрував мобільний. Костя роздратовано подивився на екран. 
Це був його батько. Чоловік неохоче відповів на дзвінок. Як виявилося Костя та Яна були запрошені на благодійний вечір, яка відбудеться через два дні. І це обов'язково, навіть не обговорюється.
Це завдавало багато проблем, бо ж  йому тепер доведеться провести з дружиною цілий вечір. Що йому робити? Про що він з нею розмовлятиме стільки часу?
Вони ж зовсім не знають один одного. Та й Костя все робив, щоб не зближуватися з Яною. Хоча вона й так його не особливо цікавила. А тут цілий вечір...
Міла закінчила свій виступ і вже пішла з імпровізованої сцени. Костя так сильно занурився у свої думки, що навіть цього не помітив. 
  - Любий, привіт зачекався мене? - почувся приємний жіночий голос позаду.
  - Кохана, привіт. Ти на сьогодні закінчила роботу?- запитав Костя.
  - Так. Котику, відвези, мене додому. Я так втомилася вже не можу, - Каміла досить мило надула пухкі губи.
  - Гаразд, але спочатку ми повечеряємо. Я замовлю печеного лосося. Твою улюблену страву. 
  - Ну, добре. А ти що їстимеш?
  - Замовлю щось інше, ти ж знаєш я не люблю червону рибу.
  - Так, у тебе від неї відраза. Я пам'ятаю, - Міла злегка закотила очі.
  - Що вип'ємо? 
  - Замов мені шампанського з колекції 1985 року. Пам'ятаєш минулого разу ти мені обіцяв.
  - Гаразд, зараз прийде офіціант і я його попрошу, - відповів Костя.
   Коли їм принесли замовлення Міла з апетитом приступила до трапези. Вона навіть коли їла у неї це виходило сексуально. Костя відчув сильне збудження і бажання поїхати до Міли додому.
Але його партнерка здається нікуди не збиралася. Вона апетитно їла і все це запивала дорогим шампанським.
  - Щось не так? - спитала Міла у Кості, який весь цей час за нею спостерігав. 
  - Ні, все гаразд. Вибач, я замислився. 
  - Ну, добре. Слухай, мені у голову прийшла чудова ідея, -  Міла витерла серветкою губи й хитро подивилася на Костю.
  - Що за ідея? - поцікавився Костя.
  - Не їдьмо сьогодні до мене на квартиру. Краще проведемо час разом десь у парку чи біля річки.
  - Міло, зараз одинадцята година вечора. На вулиці холодно й темно. Ходімо краще додому. 
  - Так і знала, що ти почнеш скиглити. Я не хочу додому, мені набридло кожного вечора тебе втішати у ліжку.
  - Навіщо ти так говориш. Ти ж знаєш, що це брехня, - зауважив Костя.
  - Ти зі мною проводиш тільки ночі, вдень у тебе робота, ввечері дружина. А я, на якому місці? Скажи?
  - Міло, ти чудово знаєш, що ми з Яною майже не спілкуємося. Тільки по справі. Я й так віддаляюся від неї наскільки можу.
  - Ви, одружені, вже місяць, а ти так нічого не зробив, щоб вона тебе зненавиділа.
  - Міло, я стараюся....
  - Не хочу більше нічого чути. І взагалі я втомилася, поїду додому.
  - Гаразд, зараз  оплачу замовлення і відвезу тебе, - Костя жестом руки покликав офіціанта й розрахувався за вечерю, - Ну, що їдемо? 
  - Ні, дорогенький, цього вечора, я поїду додому одна. На таксі, - Міла встала взяла сумочку і своїм розкішним кроком вийшла з ресторану.


 

                               ****
Цього вечора Костя вирішив поїхати додому. Міла розізлилася на нього і покинула його несподівано. Але все одно Костя не вважав себе винним. Інколи у його подруги були аж занадто великі примхи. Хоч він її й кохав, але не одна жінка не має права повністю керувати чоловіком. 
Коли Костя повернувся до своєї квартири, там на нього вже чекала схвильована дружина.
Вона вийшла йому назустріч і здавалася вкрай стурбованою. 
  - Привіт, де ти був? Я хвилювалася за тебе, - тихо промовила Яна.
  - Привіт, затримався на роботі. Вибач, забув попередити, - відповів Костя. Вперше за довгий час він відчув укол совісті. Яна дивилася на нього з такою довірою, що йому на мить стало навіть жаль її. 
  - Більше так ніколи не роби, - сказала жінка, підійшла до нього й міцно притиснулася. 
  - Гаразд, не буду, - видавив з себе  Костянтин. Він не знав що робити, чи то обійняти у відповідь, чи то відштовхнути.
  Трохи подумавши він все-таки легко обійняв її. Від Яни на подив дуже гарно пахло. Свіжістю і хорошими парфумами. Яна ще міцніше обійняла його і від цього Кості стало навіть не зручно. Але відштовхнути її від себе не наважився. 
  - Вибач, я просто звикла відкрито проявляти свої емоції. Я вже було подумала, що з тобою щось сталося, тому так засмутилася, - сказала Яна й почала смикати пальці.
  - Це ти мене вибач, я мав тебе попередити, - відповів Костя й трохи всміхнувся.
  - Я напевно піду ляжу, до речі вечеря на кухні. Хочеш підігрію?
  - Ні, дякую, я сам все зроблю. На добраніч.
  - На добраніч, - сказала Яна і повільно пішла до їхньої спальні.