Глава 2

Вже глибокий вечір, тому пора збиратися додому. Доволі мило всі ми попрощалися, і я вирішила пройтися до своєї квартири, не сідати в автобус, як завжди. Свіже повітря піде мені на користь.

Ох ця темна ділянка дороги, перед моїм під'їздом, завжди мені не подобалася, треба, щоб тут ліхтар був. А то з кожним разом, все моторошно і моторошно стає тут ходити.

- Хтось за моєю спиною йде! Так не переживай, може це сусіди 
- Подумала я, заспокоюючи себе.
Там напевно немає нікого, просто це моя фантазія, але ні чутнілися кроки.

Я вирішила збільшити темп, мій розум, чомусь не довірився моїй спокійній частині мозку.

Кроки все чутнілися, тому швидко діставаючи ключі від домофону, до мене доторкнулася чиясь рука. Я просто завмерла він переляку, та нічого не говорила. Моє тіло вирішило, що саме час розвернутися. Очі були перелякані та серце відбило ритм з шаленою швидкістю..

- Денн??? - Хотілося закричати на нього.

- ти що тут забувся? І навіщо мене так лякати!?

- Сорі, я просто хотів впевнетись, що з тобою буде все добре, і ти дійдеш додому в повній безпеці.

- Ти здурів, я напевно ніколи так ще не лякалася. Я дійшла, дякую, що провів та налякав)

По його очах видно, що він хотів мені щось сказати, але не наважиться, і вирішила, що не потрібно цієї розмови.

Моя квартира, затишна і мила, але зовсім затісна, навіть для однієї дівчини. 
Наша редакція не славилася особливою популярністю, маленька та навіть непримітна контора, яка працює як годинник. Невелика кількість працівників, і серед них я.

Чому я тут? Зі своєю зовнішністю і фігурою, тому, що ніколи не давала шанс собі та своєму модельному бізнесу. І ще я обожнювала свою роботу, хоча зарплатня була зовсім мізерна та навіть нікчемна, але для мене це робота мрії.
Тому від зарплатні очікувати велику та красиву квартиру, дорогий одяг, неймовірно красиві прикраса, сенсу не було.

Заваривши чаю, взяти теплий плед, хотілося просто відпочити, ні про що не думали, просто поринути в спокій та неймовірні відчуття.

Дзвінок будильника ось моя реальність, я заснула в кріслі дивлячись якесь теле-шоу.
Потрібно збиратися на роботу, не люблю запізнюватися. 
Простий та навіть сірий одяг, ось реальність на яку я заслуговую?

Так, це сурова реальністю...

Сьогодні в нас перевірка, треба бути на робочому місці раніше ніж зазвичай. Документи самі не підготують себе. Закривши квартиру, я швидким темпом вирушила на роботу.
До автобусної зупинки хвилин п'ять, не більше. Сівши в свій автобус, я завжди полюбляю думати та роздивлятися в вікні цікавинки.

Сьогодні я дивилася на людей, всі кудись поспішають, щось продають чи купляють. Машин у нашому місті вистачає, щоб навіть автобус втрапив в пробку, яка сталася на дорозі. 
І саме тоді я побачила в вікні, чорний, спортивний, неймовірно красивий автомобіль.

 Вікна затоновані так, що побачити в машині обличчя людини просто нереально. Лише силуети.
Було зрозуміло, що там є водій, і хтось на задньому сидінні. Хотілося б дізнатися хто там. Просто цікаво...

Знаючи, що наше місто є візитною карткою для мафіозі, і тут для них творити свої справи самий смак, напевно там один із них. Цікаво вони хоть красиві, чи лише жирні та слюнкуваті бабії, яким потрібні лише гроші та секс.

І тут наш автобус поїхав, як і машина, що була обабіч мене. Я втратила з поля зору цю красиву лялечку, яка так і норовить задати усім жару.
- Ех хотілося і мені спробувати на ній прокататися, але лише в мріях.

Приїхавши на роботу, потрібно поспішати, а то ще щось може статися, в мене завжди є тривога, що щось станеться і в цю мить вона просто кричала мені — "поспішай". 
 
-Ну все, мої документи готові, і чистий стіл слідував цьому, обережно складені папери, все як має бути, ось ось і приїде перевірка, треба показати, що наша редакція краща з кращих. 
Хоча не займається відомими творами.

- Доброго дня, мені потрібні всі звіти щодо ваших робіт, всі документи, щодо бухгалтерських справ. НЕ-ГАЙ-НО!  Сказала якась підстаркувата жіночка. 
- В мене таке відчуття, що вона приїхала закрити контору, а нас як котів, на вулицю працювати. 

- так і є, їй все не подобається, ми вже години три бігаємо, і носимо усі папери на перевірку, і кожен папер, кожна буква була написана не правильно, їй не подобалися навіть працівники.

- Відьма! Так і хотілося сказати їй це в обличчя, але не могла. Сказавши їй це, мене б навіть двірником не взяли, вона могла зупсувпти моє життя одним кліком, одним підписом.

- У вас документи не в порядку, тому я вашу редакцію передаю, в список, які можуть закрити. Тому раджу вже шукати нову роботу. Не сумнівайтесь вас закриють, в найближчі два тижні. До нових зустрічей, мої безробітні !

Що??! Не вкладається в голові у мене, чому саме наша редакція.

Коли я дібралась до дому, зрозуміла, що щось треба робити та шукати. Бо скоро треба платити за квартиру, і їсти вже майже не залишилося. Хоть і нас закриють, останню зарплатню виплатять.
Гаразд, це все завтра. 

Зараз треба спати.