Епілог

До школи вони поверталися неквапливо. Вірта встигла познайомитись із сестрами Вітара. Вони були зовсім різні. Одна смішлива, швидка і досить галаслива, одразу зрозуміло, що ця дівчина у будь-якому разі своє отримає. Хоч чарівністю, хоч напористістю. Друга серйозна та спокійна, навіть велична. Дивлячись на другу, Вірта мимоволі починала вірити в казки про принців, які одружуються на дуже талановитих магічках. Тому що з такою дівчиною навіть принцу не соромно одружуватися.

У цілому дівчата добре одна одну доповнювали. Не дивно, що працювати після навчання вони вирішили разом.

Завітавши до сестер, пара вирушила до паромної переправи біля села Заліське. Звідти всього за два дні можна було доїхати до Купецької Гірки, а там, заплативши пару срібників, спуститися річкою на великому плоту до містечка Аркху. Містечко було саме по собі нецікаве. І, можливо, остаточно вимерло, якби там не з'явилася станція Нитки. А на Нитці до столиці можна було долетіти всього за півдня, замість тихо й сумно їхати днів шість, а то й сім.

Завдяки цій Нитці вони й не поспішали. Щоб запізнитись, треба було сильно постаратися. Квитки купили заздалегідь та виїхали так, щоб у запасі було два дні. А там уже долетять. Вітар піде вмовляти одного магістра взяти його в аспіранти. Хоча чого там умовляти? Напевно, навіть самий недопитливий учень молодшої школи знав, що магістр Яфін Вітара виділяє. Ні, не за великі таланти насправді. За завзятість та уяву, що танцює, за його словами, на межі розумного. Мабуть, саме дві ці якості магістр Яфіна у студентах найбільше цінував. Сам таким був.

А Вірта здасть зілля местресі Аймі і піде, покається перед магістром Ольшаном, запишеться до його групи всупереч своєму характеру. Тому що зовсім недавно переконалася, що відкладати зосередження не варто. Саме брак цього зосередження заважає користуватися левітацією. Але ж, здавалося, яка дурниця, вона що, без левітації не обійдеться? Обійдеться.. А потім, коли буде більше часу, займеться тренуваннями.

Виявилося, не обійдеться, різні ситуації бувають.

Вірта сумно зітхнула, згадавши, як ловила брата, а потім сама мало не впала в безодню котячого розуму. А вміла б нормально левітувати… але що тепер?

Вітар, який їхав трохи попереду й заспокоювано поплескував по шиї коня, який злякався якогось дурного жука, що вирішив пролетіти перед кінською мордою, обернувся і посміхнувся нареченій.

— Знаєш, нещодавно мені один хлопець розповідав байку.

Дівчина наділила його зацікавленим поглядом.

— Так, цікаву байку. Про те, як один вільний маг, який мав проблеми із зосередженням, подумки зв'язував зірки, простягав нитки від однієї до іншої, намагаючись малювати щось зрозуміле, бачачи цей малюнок. Говорять, воно може допомогти.

Вірта посміхнулася та кивнула.

Вітара хотілося обійняти, тицьнути носом йому в шию і просто так посидіти. Він, якщо подумати, ідеальний чоловік, бо вміє розуміти, чому вона сумує і ніколи не намагається довести, що через не варту уваги дурницю. Він намагається допомогти, як тоді, із кігтеточкою.

Шкода, що стежка така вузька, та й кінь Вітару дістався полохливий. Мало як відреагує на те, що люди надумали пообніматися. І добре, що до Заліського їхати вже недовго.

Дякую всім, хто читав цю історію, я, насправді, цих неправильних перевертнів дуже люблю))

Не забувайте підписуватися на автора, щоб не пропустити нових історій, і ставити вподобайку, якщо сподобалося.