3 (6)

У перевертнів Вітару сподобалося. У них, на диво, було тихо та спокійно, навіть спокійніше, ніж у рідному селі. Хоча місто було велике, людей у ​​ньому було багато, але вони якось примудрялися не плодити конфлікти на рівному місці. Мабуть, звикли ставитися до оточуючих дбайливо та обережно. Щоб не злити чужих звірів.

Звірі, до речі, теж спокійно гуляли містом. І Вітар не завжди був упевнений, це перевертень у другій іпостасі чи чиясь домашня тварина гуляє. А питати він не ризикував. Раптом хтось візьме і образиться. Міг би, звичайно, спитати у Вірти, але якось так виходило, що гуляти містом він частіше ходив із братами дівчини, ніж нею самою. У нареченої після повернення в клан відразу ж з'явилося безліч невідкладних справ.

Спершу вона сходила до якихось перевіряючих. Наскільки Вітар зрозумів, перевірити чи все гаразд із психікою, витримкою та балансом між тигрицею та людиною. Баланс взагалі був дуже важливою річчю в житті перевертня. У кожного він був свій. Хтось практично не відрізнявся від звичайної людини. А в комусь навіть ті, хто ніколи не бачив перевертнів, будуть відразу помічати щось не те й інстинктивно боятися. Причому ця різниця ніяк не впливала на душевне здоров'я і ту саму потрібну перевертням стриманість, уміння не випускати свого звіра, коли він взагалі недоречний. Вона просто була. І співвідношення проявів звіра та людини у кожного було у комфортних саме для нього пропорціях. А залежало воно найчастіше від темпераменту та характеру. Рідше від виховання. У перевертнів, які виросли не на території клану, звір був менш помітним у більшості випадків.

Перевіряючі жодних небезпечних відхилень у Вірті не виявили та відправили її відновити знайомство з головою клану. Постояти поруч із ним хоча б п'ять хвилин. Так, про всяк випадок. Вона все-таки звикла, що цей голова знаходиться десь неподалік і те, що кілька років жила далеко від нього, могло якось непомітно й погано вплинути. Загалом, Вітару пояснили, що навіть ті перевертні, які з якихось причин росли не на землі клану і побачили цього самого главу вперше на представленні та прийнятті — а це відбувається у вісім-одинадцять років — все одно мають час від часу приходити до нього у гості. Так сприйняття цього голови не порушується. А ще, саме тому клани перевертнів ніколи не бувають дуже великими. Адже глава теж перевертень, який вміє злитися і якому необхідний особистий простір, а часом і повна самотність, і, якщо до нього почнуть ходити щодня… загалом, нічим добрим це не закінчиться. Отже, якщо якийсь клан надто вже розрісся, незабаром від нього, напевно, відколеться невелика група і вирушить шукати собі нове місце для життя.

— Як бджоли у вулику, — мимоволі захопився Вітар.

Васхі, який це все розповідав, хмикнув, а потім сказав, що Рудому, напевно, сподобається порівняння з бджолиною маткою. Він взагалі хлопець із гумором. Потім ще й хихикатиме при зустрічі з іншими главами кланів, а ті довго з'ясовуватимуть чому. Лис, що з нього взяти?

Після глави Вірту відправили зустрічатися із якимись важливими жінками. Без Вітара, бо його цим жінкам мала представляти саме наречена і саме після того, як сама вже хоч раз їх відвідала. Жінки у свою чергу змусили Вірту зайнятися прибиранням у храмі на скелі, вирішивши, що їй треба втихомирити гординю. Чи традиції такі були, чи Вірта в якийсь момент не зуміла достовірно зобразити смиренність, Вітар не сильно зрозумів.

Потім вона таки відвела нареченого до тих самих жінок. Немолодих і дуже суворих на вигляд, підозріло схожих на степових шаманок. Вітар начебто правильно вклонився, дуже ввічливо відповів на купу запитань і, здається, був навіть схвалений. Принаймні відпустили його, не забувши обізвати хорошим хлопчиком. Ну, і Вірта виходила з будинку цих підозрілих жінок задоволеною. І навіть розповіла, що вони хранительки. Охоронниці історії, традицій та цінностей. Загалом, своєрідні старійшини. Старійшини-чоловіки теж були, але їм чужі наречені були не цікаві, вони шукали звірів у новонароджених і стежили за дуелями, яких останнім часом було небагато через те, що Рижик, незважаючи на свою лисячу натуру та молодість, був сильним головою. А що сильніше голова клану, то більше в клані спокою.

Потім Вірта повела Вітара висловлювати повагу до власника земель, місцевого барона. Не через якісь традиції, а тому, що барон був немолодий, допитливий і любив бурчати на молодь. А побурчати на дивного мага, людину, який примудрився закохатися в дівчину-перевертня — свята справа.

Ну, побурчав на своє задоволення. Помилувався цінним амулетом, принагідно вирішивши замовити щось схоже, нехай навіть не таке сильне, і подарувати молодшій дочці, коли ця вертихвістка вийде зі своєї лабораторії, знайде собі чоловіка і подарує батькові онука. У тому, що це колись станеться, барон не сумнівався. Дітей його молодша любила, втім, як і чоловіків, але в тому, що два роки у найманих амулетчиків буде, він не сумнівався теж.

— Уся в маму, — добродушно пробурчав барон наостанок і відпустив гостей.

Погуляти того дня разом містом, Вітару з Віртою не судилося. Тому що дівчину виловили подруги і практично насильно потягли на дівич-вечір, пообіцявши палити свічки, ворожити на кістках і пригощатися жіночим вином. Вірта особливо і не чинила опір — адже дівчата цей дівич-вечір заради неї готували. А Вітар далі пішов з тим самим Васхіи, якого подружки не забули покликати. Мабуть боялися, що на самоті Вітар заблукає і загубиться.

І Васхі вирішив, що настав час нагадати про скарб і каменепад, який треба влаштувати. Причому, хлопцем він був розумним і, перш ніж намагатися надихнути нареченого сестри на подвиг, запропонував йому пиво. За його словами, найкраще у місті. Варив це пиво власник шинку «Хвіст риби». От туди вони й пішли.

Пиво виявилося справді чудовим. Друзі Васхі, які, звичайно ж, до того ж шинка прийшли «цілком випадково», були хлопцями шумними, веселими і майже переконали Вітара з'їздити і подивитися на каміння прямо зараз. Добре хоч вчасно зрозуміли, що доки доїдуть, настане ніч. А тягати вночі горами людину, яка може там ноги переламати, ну, дурість же. Тож подвиг усі дружно відклали, пиво допили та мирно розійшлися.