2.4

– Та хто ж бурчить, це так, до слова. Доречі щодо слова - що там з секретною інфо? – вже зацікавлено витріщилась вона на адміністраторку. 

– У нього досить чіткий графік. Він варіюється від тижня: один тиждень він приходить понеділок, середа, п’ятниця і субота, інший - вівторок, четвер, субота. І так по черзі, але кожного тижня в суботу він тут. Якщо це не ті дні коли він не з’являється взагалі деякий час. Але кожного разу повертаючись він продовжує свій графік. 

Візуалізація Кейт та Оленки

Оленка розповідала, що їй відомо і чекала головного питання, яке майже відразу і послідувало: 

– І все ж, як так вийшло, що ми жодного разу не пересіклись? 

– А це тому що він з дисципліною дружить, а ти ні. Хоч як не намагався твій дідусь це виправити, у нього не вийшло. – хитро посміхнулась дівчина. І продовжила, побачивши як Кейт набурмосилась.

– Він з’являється у вищезазначені дні і завжди в один і той самий час.

Оленка звинувачувально тикнула пальцем в бік Кейт і продовжила: 

– А ти ж, на противагу, приходиш займатись коли заманеться, окрім тих випадків коли когось з персоналу заміняєш. Та й тоді, ти б просто не звернула увагу на нього, бо не знала. 

Кейт награно покривляла обличчя, передразнючи Оленку з її зауваженням, а потім, ніби щось згадавши, швидко зробила сейрозний вираз і хитрувату посмішку на губах. 

– То о котрій, кажеш, він приходить кожен раз? 

– А я і не казала, – не повелась дівчина. І вже широко посміхнулась до Кейт, знаючи, що перевага на її боці. 

– О, справді. То може скажеш? – байдуже запитала Кейт, ніби це і не вона тут намагається вивідати інформацію про клієнта, яку взагалі то не можна розголошувати. 

– А що мені за це буде? – знову не повелась Оленка. 

– Нууу… – Кейт оглянулась навколо, перевіряючи, що поряд нема сторонніх вух, нахилилась ближче до дівчини і стишила голос: – Ну, наприклад, я не розкажу твоєму чоловіку, куди ти ходила два роки назад, сказавши що йдеш зі мною в кіно. 

– Ах ти ж гімнючка мала! – з обуренням прошепотіла Оленка, просверлюючи поглядом хитру лисицю. Але все ж піддалась на цю вдавану провокацію, хоч і знала що Кейт нікому нічого не розкаже. Все що тоді сталося було їх маленькою таємницею. 

– Добре, твоя взяла. По буднях він приходить о сьомій вечора, по суботах - о сьомій ранку, – нарешті дала важливу інформацію дівчина і додала: – Все, йди звідси. 

Кейт знову швидко оббігла стіл рецепції, притулилась до дівчини і швидко поцілувала її в щоку. 

– Я тебе обожню, ти ж знаєш? 

– Йди звідси, підлиза, – з теплотою в голосі відповіла Оленка. 

– А можна ще дещо? 

– Неможна. 

– Та ти ж навіть не знаєш, що я хочу, – поглянула чесним-пречесним поглядом Кейт у вічі дівчині. 

– Знаю, – зі смішком відповіла та. 

– Та звідки? 

– Я тут з тобою одинадцяти років. Знаю як облуплену. Я знаю всі твої секретики, знаю про хлопця який тобі подобався у сьомому класі, знаю про дівчину з паралельного класу з якою ви ворогували через того хлопця, і знаю, що той хлопець намахав вас обох і зійшовся з третьою, яку ви потім ненавиділи разом. 

– Ну добре, і що ж я хочу? – з сумнівом запитала Кейт. Про всі ці секретики вона не хвилювалась, бо знала що може довірити цій людині будь що. Попри те що її називають головною інформаторкою спорткомплексу (себто пліткаркою), вона ніколи не розкаже чогось поганого і вигаданого, і ніколи не підставить і не розбовкає секретів близьких людей. Вона так по суті тільки слухає багацько і завжди може підтримати розмову і розговорити кого завгодно. Крім Дем’яна, як виявилось. 

– Номер телефону хочеш отримати. 

– А можна? – зацікавлено уточнила Кейт. 

– Ні. 

– Ну будь-ласка. Буду тобі винна. – зі складеними в молитовному жесті руками попросила дівчина. А побачивши що це не діє змінила тактику.

– І взагалі, я як тренер цікавлюсь. Він сьогодні неправильно виконував вправу. Мені ж треба поцікавитись чи все в порядку. 

– О, відколи це ти погодилась тренером бути? – з сарказмом відповіла Оленка. – А коли Влас Гордійович пропонував стільки разів - то відмовлялась, себто “Не хочу бути відповідальною за фізичний стан інших” – спародіювала вона слова Кейт, які та сказала колись. 

– А від сьогодні і погодилась. – з гордістю задерла підборіддя. І відразу зіщулилася від низького і владного баритону, який долинув із-за спин дівчат:

– Хто тут погодився бути тренером?