Глава 1

Якщо вже починати геть з початку, то варто розказати, як ці двоє познайомились. Почалась ця історія коли Кейт вступила до універу. 

Молода студентка, Кейт Злотар, з ентузіазмом чекала першого навчального дня в університеті. Новенький рюкзак ще пахнув магазином, блокнот був настільки охайним, що його шкода було відкривати, а в голові змішалися хвилювання, цікавість і щире бажання знайти друзів. Здавалося, попереду чекали найкращі роки її життя. Ну або хоча б ті, про які потім можна буде сміятися за келихом вина.

На щастя, зовсім самотньою вона не була.

Під час вступної кампанії Кейт уже встигла познайомитися з кількома людьми зі свого курсу. Вони разом вистоювали нескінченні черги, панікували через документи, шукали потрібні кабінети й жартували, що якщо пережили вступ, то диплом уже можна вважати наполовину отриманим.

Тож у перший день навчання вони зустрілися біля головного корпусу так, ніби зналися щонайменше кілька років.

– Кейт! – замахала рукою рудоволоса дівчина, біля якої стояли ще двоє - хлопець і дівчина. – Ти теж ледве знайшла цю будівлю?

Річ у тім, що університет представляв собою величезну територію з десятком навчальних корпусів, гуртожитками, спортивним комплексом, бібліотекою, власним парком і навіть невеликим озером. Будівлі були з'єднані алеями, уздовж яких росли старі липи й клени, а між парами студенти заповнювали кожен клаптик зеленого газону. Для першокурсника це місце більше нагадувало окреме містечко, ніж звичайний університет. Найвіддаленішим був старий гуманітарний корпус. Через густі дерева його майже не було видно з центральної площі, а студенти жартували, що там навіть Wi-Fi боїться ловити сигнал. 

– Я двічі обійшла гуртожиток, один раз бібліотеку і мало не зайшла на економічний факультет.

– Значить, ти ще непогано впоралася, – засміявся високий світловолосий хлопець, який підійшов слідом за Кейт. – Я п'ять хвилин пояснював охоронцю, що я студент, а не чийсь заблукалий брат.

Компанія вибухнула сміхом. Усі весело привіталися одне з одним і Кейт згадала імена усіх присутніх. Ліза, та сама руденька, що махала рукою. Ця дівчина відразу покорила серденька всіх присутніх своєю посмішкою з ямочками на щічках, яскраво рудим волоссям і янгольським личком. Ще під час першого знайомства вона намагалась всім допомогти і підсказати все що знала сама. 

Макс - хлопець, який підійшов слідом за Кейт. Виділявся своїм зростом серед усіх, і не тільки присутніх, а мабуть і всього універу.  Бо мав майже під два метри зросту. Додати до цього широкі плечі, тонку талію і жилисту фігуру - і ні з ким не сплутаєш. 

Двоє інших, що стояли біля Лізи - Артем і Дана. Обидва світловолосі і обидва мовчазні, але приємні. Артем був невисокого зросту, худорлявий хлопчина. Настільки худорлявий, що хотілось його нагодувати. Він щось переглядав у телефоні, а коли підійшли новоприбулі, підняв голову і щиро посміхнувся і привітався з новими знайомими. Дана ж навпаки була невисокою, на пів голови нижче самої Кейт, і пухкенькою. Але так, що це тільки більше приваблювало і виділяло апетитні форми дівчини. Вона носила окуляри для зору, які вдало підкреслювали її обличчя у формі сердечка. 

Компанія студентів-першокурсників гуртом потягнулась на першу ввідну лекцію, на якій буде присутній увесь перший курс, і більшість викладачів. Після лекції студенти розподілились кожен по своїх групах і почимчикували на пари. Нові знайомі Кейт майже всі були в її групі, окрім Артема і Дани. Вони були розкидані по інших групах. Тож кожний пішов у свою аудиторію. 

Перші пари пролетіли напрочуд швидко. Викладачі знайомилися зі студентами, розповідали про дисципліни, лякали сесією й загадково усміхалися, повторюючи одну й ту саму фразу:

– Половина з вас до четвертого курсу не дійде.

– Я вже не впевнена, що дійду до другої пари, – тихенько прошепотіла Кейт.

– Тихо, ще почують, – пирхнула її нова подруга, Ліза. 

– Хіба вони не мають нас заохочувати до навчання, а не навпаки лякати? - з сарказмом і все ще тихо відповіла дівчина. 

– Ну в дечому вони праві…

І це справді так. Спеціальність "Бізнес та управління" лише на перший погляд здавалася легкою. Більшість абітурієнтів вступали з думкою, що вчитимуться відкривати власні компанії, керувати людьми й рахувати прибутки. Насправді ж на них чекали економіка, фінанси, бухгалтерський облік, право, маркетинг, менеджмент, стратегічне планування, статистика та ще десятки дисциплін, де одна помилка в розрахунках могла перекреслити кілька годин роботи. Не дивно, що після першої ж сесії частина студентів переводилася на інші факультети або й зовсім покидала університет.

Кейт це не лякало. Навпаки. Вона чудово знала, навіщо сюди прийшла. Її сім'я мала власну справу, і дівчина давно поставила собі за мету не просто продовжити її, а одного дня перетворити на відому мережу по всій країні. Саме тому вона обрала бізнес та управління. Якщо для когось диплом був лише красивим папірцем, то для Кейт – першим кроком до мрії. А заради неї можна було пережити і нескінченні формули, і гори конспектів, і безсонні ночі перед сесіями. 

До обідньої перерви компанія збільшилася майже вдвічі. Хтось когось знав зі школи, хтось випадково підсів у аудиторії, хтось просто почув веселу розмову й залишився.

Так за одним столом університетської кав'ярні опинилося восьмеро першокурсників. До уже знайомої компанії приєдналась щебетуха Ната, одногрупниця Кейт, Лізи і Макса, з якою вони познайомились вже на парах. Ця дівчина говорить мабуть 500 слів за хвилину, і здатна переплюнути у швидкості самого Емінема. Але вона говорить так дзвінко і весело, що неможливо спокійно сприймати це і не посміхатись.