20

​Розділ 20. Елеонора: Холодний розрахунок у П’ємонті
Виставковий центр «Piemonte Fiere» нагадував величезний футуристичний сад під скляним куполом. Проєкт «Код першого цвіту» займав центральну локацію. Марина спроектувала його як інтелектуальний простір: живі стіни з дикого винограду, між якими пульсували приховані датчики мікроклімату, та складні каскади рідкісних трав, що створювали відчуття первісної природи, приборканої високими технологіями.
Марина в бездоганному білому костюмі якраз налаштовувала інтенсивність освітлення, коли по залу прокотилося шепотіння. Вона обернулася і побачила Елеонору фон Штерн. Та йшла впевнено, наче по подіуму, а за нею слідувала свита помічників з планшетами.
— Отже, це і є ваш славнозвісний «Код першого цвіту»? — Елеонора зняла сонцезахисні окуляри, примруживши холодні блакитні очі. — Назва претензійна, але зміст... Матвію, ти справді думаєш, що ці бур'яни варті інвестицій нашого фонду?
Матвій зробив крок вперед, стаючи плечем до плеча з Мариною. Його погляд був прямим і твердим.
— Ці «бур'яни», Елеоноро, — це майбутнє міської екосистеми. Але я розумію, чому ти їх не впізнала. Твій профіль — це штучний пластик та бетонні схеми, якими ти звикла маніпулювати.
Елеонора тонко посміхнулася, і в цій посмішці було більше отрути, ніж у будь-якому гербіциді.
— Твій батько, Віктор Степанович, колись виграв у моєї родини тендер на забудову порту, залишивши мого батька банкрутом. Він думав, що це просто бізнес. Тепер я покажу йому, що таке «просто аудит». Я тут не як твоя колишня знайома, а як головний експерт фонду. І мій висновок щодо «Коду першого цвіту» вже майже готовий.
Вона підійшла впритул до Марини, обдаючи її холодним ароматом дорогих парфумів.
— Марино, ви талановита. Можливо. Але ви — лише пішак у грі Матвія проти його батька. Ви думаєте, він захищає ваші квіти? Ні, він захищає свій шанс довести старому, що він кращий. Як тільки контракт буде підписано, він забуде і про вас, і про ваш розплідник.
— Ви помиляєтеся в одній деталі, — Марина витримала погляд Елеонори, не кліпнувши. — На відміну від вашого світу, де все купується, у ботаніці неможливо змусити квітку рости фальшивими обіцянками. «Код першого цвіту» — це чесний проєкт. І якщо ви шукаєте в ньому слабке місце, щоб помститися Віктору Степановичу — ви його не знайдете. Бо цей проєкт тримається на знаннях, а не на інтригах.
Елеонора розсміялася, і цей сміх був коротким, як удар батога.
— Побачимо через дві години. Офіційна комісія почне перевірку ґрунту на наявність патогенів. Знаєте, П’ємонт — дуже специфічне місце. Тут іноді трапляються такі грибки, які знищують репутацію всього за годину. Навіть якщо їх принесли на підошві «випадкові» відвідувачі.
Вона розвернулася і пішла, залишивши після себе відчуття наближення шторму.
Матвій взяв Марину за руку, відчуваючи, як тремтять її пальці.
— Вона натякнула на диверсію. Знову.
— Цього разу все серйозніше, Матвію, — Марина подивилася на свої рослини з тривогою. — Якщо вона підкине заражений зразок під час офіційного забору ґрунту, фонд внесе «Агро-Вест» у чорний список назавжди.
— Вона не знає, з ким зв'язалася, — Матвій дістав телефон і швидко набрав номер Олега. — Олегу, запускай план «Б». Мені потрібен повний запис з усіх камер нашого сектора за останні 10 хвилин і безперервний стрім на сервер Олі. І дізнайся, з ким Елеонора вечеряла вчора. Нам потрібен «код» на неї саму.
Він обернувся до Марини і міцно обійняв її.
— Ми не дамо їй зламати наш «Цвіт». Чуєш? Це вже не просто робота. Це наше життя.