13

Розділ 13. Вечеря з присмаком шпигунства
Поки Матвій і Марина намагалися оговтатися від драми в кабінеті, Олег нарешті реалізовував свій план — він повів Олю до того самого ресторану «Sky Garden», але цього разу без жодних офіційних приводів.
— Знаєш, Олегу, — Оля крутила в руках келих вина, — ти непогано впорався з роллю цифрового детектива. Я навіть не очікувала такої спритності від людини, яка зазвичай порпається в сухих параграфах.
​— Юриспруденція — це теж полювання, Олю, — він хитро підмигнув. — Просто зброя у нас паперова. Але зараз я хочу забути про Гнатюка, Крістіну і навіть про Матвієві кросівки в багнюці.
Проте спокій тривав недовго. Оля раптом напружилася і ледь помітно вказала поглядом на столик у самому кутку тераси, за густими пальмами.
— Дивись... Це ж Крістіна. Тільки що вона тут робить? Вона ж мала бути на допиті в службі безпеки!
За столиком сиділа колишня секретарка, нервово озираючись. За хвилину до неї підсів чоловік у мотоциклетній куртці.
— Це Артем! — прошепотів Олег, миттєво вмикаючи режим професійної параної. Він непомітно дістав телефон і почав запис, тим часом Оля непомітно пересіла за вільний столик біля пальм щоб почути про що мова.
Вони бачили, як Крістіна передала Артему флешку, а він натомість просунув їй конверт. Артем виглядав розлюченим — він  різко виказував дівчині жестикулюючи руками, а потім швидко підвівся і пішов, навіть не замовивши кави.
— Так ось воно що, — Оля пересіла на своє місце та прищурилася. — Вона не просто допомагала Гнатюку. Вона намагалася продати Артему базу клієнтів «Агро-Весту», щоб «компенсувати» йому втрачений контракт. Тільки, схоже, Артем не такий уже й лиходій, раз виглядав так, ніби хоче її придушити цією флешкою.
— Треба дзвонити Матвію, — Олег уже набирав номер. — Вечеря знову скасовується, Олю. Але обіцяю: наступного разу я вивезу тебе туди, де немає зв'язку і жодного співробітника нашої компанії.