11

Розділ 11. Слід усередині холдингу
​Офіс Олега нагадував штаб-квартиру кіберзлочинців. Поки Матвій міряв кімнату нервовими кроками, а Марина вивчала зразки отруєного ґрунту під збільшувальним склом, у двері, захекавшись, влетіла Оля. Вона була в тій самій діловій сукні, але з розпатланим волоссям і палаючими очима.
— Я дістала їх! — вигукнула вона, кидаючи на стіл стос роздруківок. — Олег, твій доступ до бухгалтерії холдингу — це просто подарунок долі.
Матвій миттєво опинився біля столу.
— Що ти знайшла, Олю? Тільки не кажи, що Артем настільки тупий, що платив за гербіциди своєю карткою.
— Артем тут ні до чого, — Оля вказала на підкреслений рядок у виписці. — Оплату за партію «Гліфосату-Ультра» було проведено три дні тому. Рахунок належить одній із дочірніх компаній холдингу, яка займається... логістикою.
Олег примружився, вдивляючись у цифри.
— Чекай, логістикою в нас керує заступник твого батька, старий лис Гнатюк. Але навіщо йому труїти власні клумби?
​Марина нарешті відірвалася від своїх досліджень. Її голос звучав крижано спокійно:
— Йому не потрібно було труїти клумби. Йому потрібно було дискредитувати мій розплідник як постачальника «хворих» рослин. Подивіться на дату оплати — це було зроблено ще ДО того, як ми підписали фінальний контракт. Вони готувалися заздалегідь.
— Але татуювання з гортензією? — нагадав Матвій. — Ми ж бачили його на записі!
Оля хитро посміхнулася і відкрила на планшеті фото з корпоративної вечірки минулого року.
— Збільште праву руку секретарки Гнатюка, Крістіни. Тієї самої, яка «випадково» є колишньою дівчиною Артема і яку звільнили зі скандалом тиждень тому... нібито звільнили.
На екрані з’явилося чітке фото: на тонкому зап’ясті дівчини красувалася та сама стилізована гортензія.
— Вона знала всі ходи, знала графік охорони й знала, як підставити Артема, бо він — ідеальна мішень для твоїх ревнощів, Матвію, — підсумувала Марина. — Гнатюк хоче розірвати контракт зі мною, щоб проштовхнути свого постачальника і, ймовірно, отримати солідний відкат.
Матвій відчув, як усередині закипає холодна лють. Його не просто намагалися обдурити — його хотіли використати як інструмент для знищення Марини.
— Олег, — Матвій обернувся до друга. — Підготуй наказ про повну перевірку логістичного відділу. Олю, мені потрібні всі докази зв'язку Крістіни з Гнатюком.
— А я що буду робити? — запитала Марина, випрямляючи спину.
Матвій підійшов до неї й вперше за день ніжно взяв її за плечі.
— А ти, Маринко, підеш зі мною в кабінет мого батька. Ми збираємося влаштувати там «сімейну раду», після якої Гнатюк буде мріяти про те, щоб його просто звільнили, а не змусили перетравлювати ту отруту, яку він вилив на твої квіти.
Олег потер руки, клацаючи клавішами:
— Обожнюю корпоративні війни по вівторках. Олю, після того, як ми їх знищимо, з мене вечеря. І цього разу — ніякої роботи. Тільки обговорення того, як ми майстерно всіх переграли.
Оля глянула на нього, поправляючи окуляри, і в її погляді вперше промайнула справжня зацікавленість:
— Ловлю на слові, юристе. Але спочатку — давайте спалимо цього старого логіста.