7

​Розділ 7. Офісні ігри та юридичний капітан
Наступного ранку центральний офіс «Агро-Весту» нагадував вулик. Але коли крізь скляні двері увійшли Марина та Оля, робота в радіусі десяти метрів стихла. Марина виглядала бездоганно: темно-зелений діловий костюм підкреслював її фігуру, а на шиї тонко виблискувала та сама віднайдена підвіска-полуничка. Оля ж, зі стосом папок та планшетом, виглядала як втілення сучасного креативу.
— Тримайся, Маринко, — прошепотіла Оля, поправляючи окуляри. — Зараз ми покажемо цим «піджакам», що таке справжній дизайн.
У кабінеті Віктора Степановича на них уже чекали. Матвій сидів поруч із батьком, намагаючись зберігати серйозний вигляд, але його погляд миттєво «приклеївся» до Марини, щойно вона переступила поріг. Біля вікна, з планшетом у руках, стояв Олег — той самий юрист-гуморист, який вчора влаштував кіносеанс.
— Проходьте, дівчата! — Віктор Степанович підвівся назустріч. — Ну що, Марино, готова підкорити мої пустирі своїми саджанцями?
— Не просто підкорити, а перетворити на легенду, — впевнено відповіла Марина. — А це моя колега Оля. Вона підготувала візуалізацію проекту, яка змусить вас забути про звичайний ландшафт.
Оля крокнула вперед, підключила планшет до великого екрана і почала презентацію. Вона говорила професійно, оперуючи термінами «вертикальне озеленення», «автоматичний дренаж» та «естетика простору». Кожна зона холдингу на екрані розквітала: від суворого мінімалізму біля головного входу до затишної еко-зони на терасі.
Матвій уважно слухав, але Олег... Олег зовсім забув про свої юридичні папери. Він дивився на Олю так, ніби вона була не дизайнером, а восьмим чудом світу. Її впевненість, швидка мова і те, як вона поправляла пасмо волосся, коли захоплено розповідала про японські клени, — все це вибило юриста з колії.
— Це... неймовірно, — подав голос Олег, коли презентація закінчилася. — Особливо юридичний відділ у оточенні колючих чагарників. Дуже символічно.
Оля глянула на нього, примруживши очі.
— Я думала, ви оціните зону відпочинку, Олегу. Щоб після перегляду чужого відео у вас було де заспокоїти нерви.
По кабінету прокотився сміх. Олег лише розвів руками, визнаючи поразку.
— Все, підписуємо! — Віктор Степанович ляснув долонею по столу. — Матвію, Оля і Марина — тепер ваші головні партнери. Оформлюй документи.
Коли офіційна частина закінчилася і дівчата вийшли в коридор, Олег миттєво схопив Матвія за лікоть і відтягнув убік.
— Слухай, друже, — прошепотів він із нетиповим для себе хвилюванням. — Мені терміново потрібна зустріч. Офіційна, неофіційна, хоч у розпліднику з лопатою в руках — мені байдуже!
— Тобі сподобається копати! — підколов його Матвій.
— Мені сподобалася ця дівчина з планшетом! Вона гостра на язик, розумна і... ти бачив, як вона мене «відшила» з тим відео? Це ж ідеальна жінка! Матвію, ти маєш організувати спільну вечерю. На чотирьох. Ти, Марина, я і Оля.
Матвій подивився на друга і побачив, що той не жартує.
— Олег, ти впевнений? Вона ж тебе живим з’їсть. Вона подруга Марини, вони там усі з характером.
— Нехай їсть! Я буду тільки радий. Тільки придумай привід. Скажи, що потрібно обговорити... не знаю... юридичні тонкощі висаджування кропу! — Олег мало не благав.
Матвій посміхнувся. Ситуація ставала дедалі цікавішою. Він наздогнав дівчат біля ліфта.
— Марин, зачекайте! — вигукнув він. — Батько наполягає, щоб ми сьогодні ж відсвяткували початок співпраці. У неформальній обстановці. Олег обіцяв замовити столик у тому новому ресторані з видом на річку.
​Оля глянула на Олега, який стояв за спиною Матвія і намагався надати собі вигляду солідного юриста, хоча його очі видавали азарт.
— Робота понад усе? — запитала Оля, ледь посміхаючись.
— Виключно робота, — запевнив Олег, підходячи ближче. — Обговоримо захист інтелектуальної власності ваших проектів. За келихом білого сухого це обговорюється значно краще.
Марина глянула на подругу, та ледь помітно кивнула.
— Добре, — сказала Марина, дивлячись прямо в очі Матвію. — Але без жодних відео на цей раз. І без Артема.
— Обіцяю, — Матвій переможно глянув на Олега. — О шостій заїду за вами.
Коли ліфт зачинився, Олег видав переможне «Є-є-є!» і мало не пустився в танок прямо в коридорі холдингу.
— Дивись, Олегу, — Матвій похлопав його по плечу. — Якщо ти щось зіпсуєш, Марина мене закопає вже по-справжньому.
​— Не переживай, — Олег поправив піджак. — Юристи ніколи не програють справи, коли на кону такий приз.