Розділ п'ятий

Дівчата усього класу вибудувалися у чергу, щоб спробувати щастя у відгадуванні пароля, і лише Сінді із Руд залишилися сидіти на своїх місцях, спостерігаючи за усім зі сторони. Потроху не залишилося нікого, хто не ввів би пароль, і Дрейк підступив до них із тим самим проханням.

— У цьому немає сенсу, — помітила Сінді, поки подруга під наглядом Алекса вводила на телефоні десятизначне число. — Ти не втомився безцільно ходити всією школою?

«Не має значення, що ходиш ти, здається, саме в пошуках мене.» Мовчазна Сьюзан, яка спостерігала за усім склавши руки, здавалося, вперше і востаннє погоджувалася з нею. Красуню школи можна було зрозуміти: маючи почуття до Дрейка, вона мусила спостерігати за тим, як він шукає іншу дівчину;  ситуація була не з приємних.

— Колись зусилля окупляться, — стенув хлопець плечима, і складно було зрозуміти, що він собі думає. — Не могла ж власниця цих речей наступного ж дня покинути школу? Між іншим, можливо, хтось з вас двох впізнав її? Ані Алекс, ані Сью не змогли із цим допомогти.

— Миша не могла бачити її, — подала раптом голос Сьюзан. — Якщо її подруга увесь вечір тоді була одна і замість Миші спілкувалася із Алексом, це лише підтверджує мою думку. Ти скоріш за все таки просиділа вдома, еге ж?

Руд і Сінді підтвердили, що не бачили нікого схожого на вчорашню компаньйонку Дрейка, і дивитися при цьому у сповнені надії очі хлопця було майже соромно.

...Дрейк у компанії Алекса пішов з класу ні з чим. Останній встиг трохи потеревенити із Руд і навіть обмінятися із нею номером, обидвоє дуже легко і швидко знайшли один з одним спільну мову. Сьюзан затрималася, обдарувала її пронизливим поглядом і, здавалося, хотіла сказати щось уїдливе, але в результаті:

— Це була ти, — заявила Сьюзан. — Я так і знала, що це ти танцювала із Дрейком!

Подруги перезирнулися. Чомусь дівчата виявлялися більш проникливими і уважними за хлопців.

— Чому ж не сказала йому? — і оком не змигнула Сінді. — З однієї сторони, якщо ти йому скажеш, Дрейк буде вдячний тобі. Але з іншої, якщо він не знайде мене, тобі не доведеться багато перейматися тим, що він має інтерес до мене.

Красуня школи помовчала, звузивши очі.

— Я не скажу, як зробила це сьогодні, — гмикнула вона нарешті, гордо відвернувшись. — Тільки спробуй сама проколотися.

...Та незнайомка немов би під землю провалилася. Алекс зітхав, кидаючи косі погляди на друга, і не міг зрозуміти:

— Навіщо тобі взагалі та дівчинка, ну? — тикав він друга ліктем в бік. — Ви ж один раз побачилися, еге ж? І лише один раз станцювали, а потім вона втекла, коли з'явилася Сью. Просто віддамо завтра її сумочку у коробку із загубленими речима і забудемо, ну? Чим вона така особлива?

Дрейк виглядав так, ніби принципово не збирався слухати ідеї, протилежні його власним.

— Вона сміялася так, ніби їй було все одно, — промурмотів він, не дивлячись другові в очі. — Дивилася такими блискучими смішливими очима, а можливо, мені здалося через освітлення і її макіяж. Ти мав бачити її обличчя: вона так усміхалася, як хитра лисиця, багато реготалася і була такою вертлявою і легкою, ніби от-от вислизне і сховається, як тільки награється. А я хотів би ще раз станцювати із нею і щоб вона знову наступила мені на ногу.

— Ну, із цим я міг би навіть допомогти, — гмикнув Алекс. — То ми і завтра продовжимо пошуки лисички?

— Я не знаю. Це здається марним, а ще я, здається, вже бачив її очі, але не можу пригадати у кого. Здається, вона сама не хоче показуватися.

— І?

— І тому спробуємо інший спосіб.