Сінді нічого не могла з собою зробити: ці коктейлі були її основною розрадою! Вона дуже скоро забула про солодкі напої, від яких потім було ніби як липко в роті, і переключилася на щось фруктове і холодне. Поруч із нею постійно змінювалися охочі випити щось після жарких танців. Звісно, під час кожної вечірки настає цей момент: повільні танці. Як тільки ввімкнулася вальсова музика, натовп одразу вибухнув схвальним ревом і свистом. Усі розійшлися по кутках, а до центру поволі почали стікатися парочки. Ось тут Сінді і вирішила тихесенько вислизнути — вона не могла і уявити собі, щоб хтось вирішив покликати її на танець. Сінді не любила танцювати. Сінді не вміла танцювати. Вона не хотіла уявляти той момент, коли якийсь хлопець бере її за мокру і липку долоньку — а так і буде, бо в приміщенні, де було стільки людей, було до біса жарко! — господи, Сінді ненавиділа липкі долонькі.
Вона скочила на ноги, вже збираючись втекти і заховатися, але врізалася у когось — знову, і на цей раз це була не Руд. Вони одночасно зойкнули, і Сінді підвела очі.
— Вибач, — сказала вона одночасно із Дрейком і одразу відповіла, знову одночасно: — Нічого.
Вона обережно озирнулася, поруч із хлопцем вірної Сьюзан не було. Вони посварилися? Красуня школи втратила надію і настрій? Сінді пошукала її очами ще трохи, але натомість побачила біля одного із столиків Алекса із своєю подругою — Руд просто заливалася реготом і, здавалося, чудово проводила час.
— Ти одна? — раптом запитав Дрейк, і Сінді здивувалася, що він досі тут. — Не хочеш станцювати?
Вона напровсяк прослідкувала за поглядом хлопця і озирнулася, але він дивився чітко їй у вічі і, здається, звертався саме до неї. Сінді усе ще стискала ручку сумки, здивовано дивлячись на Дрейка. На популярного хлопця школи без його подруги дитинства.
— Краще не треба, — усміхнулася вона, і рука із сумочкою невпевнено завмерла в повітрі. — Боюся, твої ноги не витримають моїх каблуків.
— Це не проблема. — Дрейк усміхнувся, і на його правій щоці з'явилася ямочка. «Скоріш за все через цю усмішку почнеться не одна війна». — Я бачив, ти майже весь час сиділа і майже ні з ким не спілкувалася. Перш ніж підеш, не хочеш трохи провести час із кимось, бодай пару останніх хвилин?
Сінді усе ще вагалася і, здається, сумнів був написаний на її лобі, бо хлопець додав:
— Навіть якщо вечірки тобі не зовсім подобаються, не буде помилкою поспілкуватися із кимось або розважитися. Потім ти точно не будеш шкодувати про те, що чогось не спробувала. Ми станцюємо, а потім одразу підеш собі додому. Якщо не поспішаєш, декілька хвилин погоди не зроблять, еге ж?
— Ну гаразд, нічого поганого не станеться. — Вона здалася і врешті поклала сумочку на один зі столиків, перш ніж приєднатися до хлопця на танцполі. — Але якщо потім ти не зможеш ходити, я не винна. Сподіваюся, твоя дівчина не сильно розсердиться?
— Сьюзан не моя дівчина, — відгукнувся той. — До того ж, вона сама залишила мене без компанії, тож в чому вона може звинуватити мене? Я лише швидко зорієнтувався і запросив іншу красиву дівчину на вальс.
Якщо Дрейк думав, що зміг їй полестити — він ніколи не припускався більшої помилки. Навіть коли плутав займенник і знаменник. Його знаменита риса. Усі фанатки про це знали. Сінді плутала теж, але не спеціально. Справді плутала. І звісно ж зустрічалася із критикою від фанклубу Дрейка: «Ти що, намагаєшся бути схожою на нього ніби як неспеціально?!». Їхній вереск і повні засудження і обурення погляди були тим, що змусило одразу пошкодувати про все на світі і по-перше — напевно, про навчання саме у цій школі.
Не в стані припинити усміхатися краєм рота, вона дозволила хлопцеві повести танець. Дрейк навдивовижу терпляче пояснював, як правильно танцювати і куди поставити ногу, навіть коли Сінді разів зо п'ять наступила йому на ногу або врізалася обличчям йому плече. Вже через деякий час вона нестримно сміялася, намагаючись встигати за рухами і підказками хлопця.
— Перестав ногу.
— Цю?
— Ні, праву. Це ліва, не поспішай.
Вона знову і знову ставила ліву ногу, поки вони не почали сміятися вже разом, шпортаючись у ногах і крутячись танцполом. А Дрейк раптом обхопив її за талію обома руками, підняв і стрімко прокрутив довкола себе, аж Сінді розпашіла. Музика змінилася іншою, даючи мить, щоб перевести подих, а вони перезирнулися, і вже не могли більше стримувати сміх: обидвоє зайшлися реготом, і Дрейкова рука стискала її вологу долоньку. А потім крізь галас натовпу пробилося чиєсь:
— Дрейку!
...і вони обидвоє озирнулися, щоб побачити Сьюзан, яка старанно пробивалася крізь натовп чітко до них.
— Біжи, — шепнув хлопець, кумедно округливши очі, і Сінді слухняно рвонула на вихід.
Повертатися назад у галасливе приміщення не хотілося, і лише діставшись додому, вона зрозуміла, що забула сумочку із речима і сестринчиним телефоном у клубі.