Четверта глава!

Прокинулася я від дзвіночка який пройшов по коридору і голос головної служниці. Я закрила вуха і продовжила спати. Но спати мені не дали, в мою кімнату увірвалися  служниці вместе з Енні. 

—  Юна пані, вам пора прокидатися. – Сказала Енні.

— Угу...зараз... – Променіла я і продовжила спати.

— Леді не пристально спати так довго. – По чувся мамашин голос, но я нічого не відповила і продовжила спати. — Маргарита, вставай живо, в тебе сьогодні ждуть діла. 

— Ні хочу, ще рано. – Сказала сонно я. 

— Ну тоді, Енні, приступай. – Сказала мамаша і в секунду з мене зняли одіяло. 

— Холодно... – Сказала я і з крутилася в комочок. 

— Вставай живо. – Наказала мамаша і ударила по ліжку прутом, шо заставило мене відкрити очі і ще більше з крутитися. — У тебе сьогодні весь день розписаний, так що не запізнюйся, а за кожне запізнення будеш суворо покарана. – Після цього вона вийшла, а я через не хотіння розлучатися з ліжечком, піднялася з нього і мене підхопили служниці. З початку я вмилася і мені зробили легкий макіяж, я здивована в це врем'я була косметика, тільки вона була зовсім дивною. Мені зробили грим та зробили зачіску, ага...зачіску...наділи при великий парик і як мені з ним ходити тепер? Він же більше мене, а ще колір мені не подобається. Білій, чому білій? В мене і так гарні, довгі, золотисті коси. Навіщо їх прятати за гігантським париком? Я не розумію сучасну моду. Після чого мене одягли і одягли як капусту, сто одягу і все без застібок. Ще цей корсет, який затягнули так що я єле дихаю, ще каркас плаття такий великий що я єле бачу підлогу. Зараз на мене одягають саме плаття, воно було ярко-рожевого кольору і дуже багато ленточек, бантиков, всяких кружевов, коротше дуже багато дрібних деталей, шо мене бісе. Після мученія з одяганням закінчилися тим що мені одягли туфлі і одягли перчатки. Після мене повели в другу кімнату, де мене ждала якась жінка і мамаша. 

— Маргарита, запізнюєшся. – Сказала мамаша і жестом наказала витягнути руки, я спочатку не зрозуміла, но Енні допомогла мені зрозуміти, сказав що мені зробити. Ну я і витягнула, но сразу забрала прижав їх до себе. Знаєте чому, бо мамаша рішила вдарити мене по рукам прутом. 

— Больно ж, навіщо бити? – Запитала я і не довільно подивилася на мамашу. 

— Я же сказала запізнюватися не можна, запізнися будеш покарана і за кожне запізнення, покарання буде все суворіше і суворіше. Зрозуміла? – Сказала мамаша, а я кивнула з страхом в очах. — Ну тоді мис Блекберн, приступайте до навчання. 

— Добре, пані. – Сказала так названа мис Блекберн і мамаша з піднятою головою вийшла з кімнати. 

— Ну, давайте я для початку представлюсь. – Сказала мис Блекберн і зробила уклін. — Я Вікторія Блекберн, ваш вчитель по етикету. 

— Приємно познайомитися, мис Блекберн. – Сказала я і зробила уклін, раптом щось перед очами промайнуло. Я не зрозуміла що це було, в очах різко стало темно і тільки чувся якийсь голос, я не зрозуміла що воно казало, він був розмитим, а потім сразу через кілька секунд все це закінчилося. 

— Леді Маргарита, з вами все в порядке? – Запитала перелякана мис Блекберн, яка держала мене за руку. Видимо я чуть не впала, якщо не мис Блекберн. 

— Д...да, все в порядке. – Сказала я і встав вировнилася. 

— Точно? – Перепитала мис Блекберн на шо я кивнула. — Ну тоді, давайте почнемо наш урок. 

І почалося. Перше що ми почали вчити це правильна осанка і походка. 

* * * 

— Цікаво як там моя суджена? – Запитав Севастьян, який сидів в своєму кабінеті і перебирав документи які йому дав король. — Так хочу провидати її, подивитися в її глаза і поцілувати, жаль що вона ще не повнолітня, я б зараз її за цілував і ніколи не відпустив. Ще рік потерпити, а потім ще пів роки. Но я хочу зараз, доторкнутися її пшеничних волос, заглянути в її небесні очі, як вчера. Вчера вона виглядала як переляканий кролик, мені це так сподобалося....ехх... Маргарита, шо ти робиш з моєю фантазією...

— ВАШЕ ВЕСОЧИСТВО! – Почувся голос лорда Обольянинов, який вже 5 раз звав Севасьяна. 

— А! – Крикнув Севастьян, якого витягнули із своїх мрій. — Шо вже треба, лорд?

— Я приніс ще документи які вам передав його величиство король. – Відповив Филип і поставив на стіл стопку документів.

— Шо?! Так я з ними рік не управлюсь, батько там взагалі голову потеряв? – Возмутився Севастьян.

— Його величиство, сказав щоб ви не розслаблялися. – Відповив Лорд і пішов до виходу. 

— Гей, лорд, не хочете побачити саму  прекрасну дівчину королівства? – Запитав Севастьян і щось задумав. 

— Вибачте, но ні. – Відмовився Филип.

— Ну тоді, зробите за мене ці діла, а я піду с когось провидаю. – З цими словами Севастьян встав і швидко вийшов із кімнати, де скрився за сходах.

— Вот ж, идиот. Тільки весел'є в нього на уми. – Сказав лорд і теж вийшов із кабінета. Залишив кинуті принцом діла.

* * * 

— Юна Пані, кравчиня приїхала, пройдіть будь ласка за мною. – Сказала Енні і зайшла в бібліотеку. 

— Зараз. – Сказала я не відриваючись від книги.

— Юна Пані, ваша матушка буде не довільна шо ви заставете ждати кравчиню. – Сказала Енні і підійшла до мене, і забрала книгу із моїх рук.

— Гей, ти шо робиш? – Крикнув запитала я і встала з крісла. 

— Потім дочитаєте, а зараз будь ласка пройдіть за мною. – Сказала Енні.

— Да ви достали, я сьогодні весь день зайнята вашими справами, дайте мені своїми справами зайнятися. – Почала капризничати я.

— Вам краще слухатися вашу матушку, якщо не хочете побачити її в гніві. – Сказала Енні і закрив книгу, поставила її на маленький столик. — Підемо. 

— Добре, но по одній умови. – Сказала я і пішла к виходу. — Ви зніміте з мене ЦЕЙ ГІГАНТСЬКИЙ ПАРИК І ЦЕ ПЛАТТЯ. 

Після я вийшла із библиотеки і хлопнула дверима, так хлопнула шо мені кажется Енні була в шоці від такої мене. Но скоро і вона вийшла з словами «Як скаже пані». Я за ці дні зрозуміла, шо мене тут ні хто не слухається, всі потакають і слухається мою мамашу. Це як то не справедливо, я тоже їхня пані, так чому мене ні хто не слухається. Незабаром ми прийшли до кімнати де нас ждала кравчиня. Коли ми зайшли кравчиня кинулася до мене.