Третя глава!

— Щось забула? – Запитала я і повільно повернулася до двері. Підняв очі я застигла на місці. В дверному прийомі стояв тот кого я не ожидала побачити. Мужчина крупного тілобудови, волоси були чорними як смола. Глаза були небесного відтінку, губи були маленькими єле, помітними. Тон шкіри блідий, як в мене. Обличчя було овальним, як в мене. Крім очей, тону шкіри і форми обличчя більше нічого не нагадувало зовнішність Маргарити. Він був байдужий до Маргарити все її життя і після смерті він все одне був байдужим, даже на похорони не прийшов. Ну я решила розтопити його крижане серце, щоб він полюбив свою дочку, мене точніше. 

— П...папочка. – Крикнула я і кинулася в обійми можна сказати свого батька. Він звичайно був в шоці від такого повороту, но все одне не став мене від себе відштовхувати. Він на оборот обіймав мене в відповідь. Так ми простояли довго, пока матушка не прийшла. 

— Ой, милий, коли ти приїхав? – Запитала вона. — Чому мені не сказав?

— Я кілька хвилин назад приїхав, рішив з початку побачити Маргариту, бачу вона в повному ладі. – Відповив папа з кам'яним обличчям і подивився на матушку, я теж подивилася на нею не відривая руки від папиної спини.

— Пап, я розчарована. – Сказала я і подивившись на папу надула губки. 

— В чем? – Запитав він з кам'яним обличчям і подивився на мене. 

— Матушка, мене не відпускає із кімнати, а мені так скучно в чотирьох стінах сидити одною. – Поскаржилася я. 

— Я боюсь що вона знову захворіє чи ще щось собі зробе. – Сказала матушка. — А я ще одного випадку не витримаю. 

— Матусю, я ж у повному порядку, не треба за мене так турбуватися. – Сказала я. — Папочка, скажи же. Я в повному ладі і чуствую себе просто прекрасно. 

— Ну тоді, якщо ти відчуваєш себе прекрасно, я тобі дозволяю виходити із кімнати і гуляти по всьому маєтку. – Сказав папа на моє глибоке здивування, це шо мої обійми і відношення на нього так вплинуло? 

— Милий? – Обурилася матуся розширив очі. 

— Правда, правда? – Запитала я на шо папа кивнув. — И даже в сад можна виходити?

— Да, тільки ти должна вчиться, я чув що ти потеряла пам'ять. – Сказав папа і поставив руки на грудях, подивився на мене серйозним поглядом. — Я найму тобі вчителів по етикету і наказу щоб тобто купили нові плаття, а то теперішні плаття на тебе мали. 

— Дорогой? Зачем їй плаття, вона ведь в світ ще не виходе. – Запитала матусю, шо показалося мені старанним. Так справжні мами не кажуть, вони люблять і роблять все щоб їхня донька була гарно одягнена, зачесана, мала гарні манери, щоб була не тупою, я не розумію цю жінку, вона любе свою дочку чи ні? 

— Якщо к нам гости заяваться, а вона в її старих платтях? Скільки цьому платтю років? Років п'ять мабуть. – Сказав папа і показав на моє плаття, якщо чесно, то воно було чесним, коли розводу руки в сторони чи піднімаю то в плечах дуже тягло і длина плаття була маленькою, як будто я його носила п'ять років. 

— Ну можна ж перешити, а коли їй стукне 14, закажемо нові. – Сказала матусю і почала оглядати моє плаття, шукаючи плюси. Ну до речі якщо ми багаті, то чому ж не купити мені нові плаття. 

— Думаю, папочка, прав. Папу нових платтів не помешають мені, а в цьому мені правда чесно. – Сказала я показуючи як плаття на мене мале. 

— Ну тоді решено, завтра прийде портниха і сниме з тебе мерки. – Сказав папа. — І завтра прийде вчитель і почнеш знову вчити етикет.

— Добре, папочка, а можна ще в библиотеку ходити і твій кабінет? – Запитала я.

— Маргарита, зачем тобі кабінет батька? – Запитала матуся.

— Ну щоб хоть щось знати і бути спадкоємцем роду, після папочки. – Відповила я і подивилася на папу, він видимо був в шоці від такої мене, ведь в манги Маргарита була спокійна, нічого не попросе, буде сидіти цілими днями в кімнати і все. Но це мене не усраїває, я поміняю її. 

— Ладно, можеш ходити в бібліотеку, но не в кабінет. – Сказав папа.

— Чому? – Запитала я. 

— Тобі там не місце. – Сказав папа. — А зараз я пішов, я устав після дороги. 

Після папа вийшов із кімнати і направився до себе. Матусю же подивилася на мене старанним поглядом і пішла теж за папою, а я подивилася в вікно, де вже стемніло. 

— Ладно, лажу я сьогодні по раніше, ведь завтра мене жде трудний день. – Сказала я і позвала Енні, яка провила мене до ванної. Де я зняла все лишні вещи з свого тіла, прям облегченіє і залізла в тільки шо набрану ванну. Вода була гарячою, дуже гарячою. Енні стала ззаду і стала мене розтирати всякими маслами і так інші, після вона прийнялась за моє довге, чорне як смола волосся. Якщо так подумати, то я більше похожа на папу, чем на маму. Но та жінка себе странно ввела. Чому вона була против? Може вона...ні, ні. Но блин, я вспомнила як називається манга і кілька героїв і як жила Маргарита, но я не помню всіх собитий манги. І даже не помню своєї прошлої жизні. Як я жила, сім'ю, друзів, в який рік я жила, скільки мені було коли я вмерла і саме важне як я вмерла? Но чому сразу вмерла? Може я...блин не знаю? Як тут все заплутано. Чому я здесь? Щоб поміняти сюжет манги? Як в інших мангах. Головна героїня помирає і перерождується в тілі головної героїні якоїсь манги, например «Однажди я стала принцесою». Прикольна манга, мені подобається, всі глави прочитала, вот «Приховане кохання», я не дочитала. Я дочитала тільки до того моменту, де Севасьян убив Маргариту і все я більше нічого не пам'ятаю. 

— ЮНА ПАНІ! – Раптом крикнула Енні.

— А! – Повернувшись в реальность, крикнула я і подивилася на Енні. 

— Юна пані, з вами все хорошо? Ви часто входите в себе і вас тяжко витягнути. – Сказала Енні.

— Все в порядке, я просто устала і дуже хочу спати. – Опровдалася я і повернулася обратно. Через кілька хвилин я вилізла із ванни і Енні укутала мене полотенцем. Після ми пішли в мою кімнату, де на ліжку була моя сорочка для сна. Енні почала мені висушувати волосся, а потім коли волосся були практично сухими, точніше єле влажними, я витерлася і одягла сорочку за допомогою Енні. Після я залізла в ліжко.