Друга глава!

З того дня як я прокинулася в тілі Маргарити Клелланд пройшов тиждень. Із за тиждень, я нічого не узнала важного для себе і даже нічого не вспомнила. Я сиділа всі дні в кімнаті, бо мене ні хто не відпускав даже оглянути маєток, шо мені звичайно не подобається. Бо сидіти всі дні в маленькій кімнаті і не куди не виходити, це з розуму зійти можна. Но я все таки щось узнала від служниці яка по її словам була зі мною з народження. Вона постійно мені щось розповідала коли кормила мене, чи одягала, чи вмивала. Із її розповідей я знаю про всіх наших сусідів, що відбувається за межами нашого маєтку і так інші. Но саме основне, шо я хотіла знати я узнала і це то шо зараз 1723 рік і мій рід Вальтер-Виттенгейм фон дуже важний для королівства. По словам моєї "мами" я узнала шо мій "папа" якого я ще не бачила права рука теперішнього короля. Я хотіла щось узнати в библиотеки, но так як мене не випускають із кімнати, то книги мені приносе Енні, моя служниця. Но книги були не про історію, не то шо я хотіла, а про любовні романи, по словам моєї "матушки" «Дівчини прикро бути розумною». Вона нагадує мені тих мамаш із манг і історичних книг. Зараз я сиджу на диванчику і читаю чергову книгу про любов, романтику і так інші, а шо? Шо мені ще робити в чотирьох стінах, я ще дивуюсь шо я ще не зійшла з розуму. 

— Юна пані, ви визивали? – Запитала Енні і увійшла в кімнату. 

— Да, я хочу з ходити в бібліотеку. – Сказала я і закрив книгу, поставила її на стіл. 

— Не можна, ваша матушка буде не довільна. – Заперечила Енні. 

— А вона і не узнає, так шо... – Я встала з дивана і пішла к двері. — Веди мене в библиотеку. 

— Куда вести? – Раптом в дверному прийомі появилася матушка. — Рита, тобі не подобаються книги? Тоді Енні принесе тобі други.

— Но я хочу вибрати сама і мені вже набридло сидіти в кімнаті цілими днями. – Відповила я і опустила плечі. 

— Маргарита вирівнись, леді не пристойно себе так вести і ти ще не зміцнилася. – Сказала матушка і вировнила мені плечи, а потім повела к дивану. — Енні, принеси Маргарити самі найкращі книги, які є в нашій библиотеки. 

— Слухаюсь пані. – Сказала Енні і вийшла із кімнати.

— Коли мені дозволять вийти хотя би в коридор? – Запитала я і сила обратно на диван. 

— Через пів года, як і сказав доктор. – Відповила матушка і поправив  своє плаття, вона повернулася і пішла к виходу.  Вона вийшла, а я осталася знову одна в закритій кімнати.

— І що тепер робити? Знову я одна, в запертої кімнати і дихаю цим вонючим балдахином. Його вообще стирали колись? Вуняє як будто його років 200 не стирали і не виносили надвір, фу...

Я недовольна сила на диван, і стала дивитися в стелю. Задаваясь множество запитаннями, а саме я задавалася запитанням, про то, шо я десь бачила цю Маргариту, но не помню де? Така думка в мене в голові гуляє, но я не можу до кінця вспомнить. І рід знайомий, і обличчя її знайоме. Із думок мене вивів звук підків конів і колес. Я встала і підійшла до вікна, відвернув штори я подивилася в вікно, до маєтку під'їхала якась карета і із неї вийшов якийсь хлопець , я не могла його розглядіти, бо моє вікно було дуже далеко. Моя матушка швидко вибігла із маєтку і поклонилась хлопцю, вони о чем то почали говорити, а потім зайшли в маєток. Більше я нічого не бачила. Но мій погляд впав на двір який окружав маєток і пожаліла шо не можу вийти туди і прогулятися. Раптом в кімнату відкривається двері і в нею заходе Севасьян Барклай-де-Толли-Веймарн. Ви запитаєте звідки я його знаю, а я відповім, бо він антигерой одного вебтуна (манги), я точно не помню я як вона називалася, но в неї він убив свою жену, Маргариту Клелланд. Стоп, Маргарита Клелланд? Це ж я. Так вот чому вона була мені знайома, я в її тілі і мені предстоить прожити її жизнь і вмерти від чого тирана рук. Не-не-не, я ні хочу вмирати, особливо від нього. Я ще дуже молода і я хочу жизнь побачити, не-не-не. 

— Моя маленька принцеса о чем задумалася? – Раптом він появляється перед моїми очами і дотрагивається до моєї руки щоб поцілувати. Я же швидко забираю її і відходу від нього. 

— А хто ви? – Запитала я, відходя від нього. 

— Ти мене не помниш? – Запитав він.

— Оо, ви здесь вже. – Сказала матушка і увійшла в кімнату. — Рита, це твій жених, ти його не помниш?

Я тільки помахала головою нет. 

— Вибачте, ваше височество, но після хвороби, вона потеряла пам'ять і нічого не помне. – Сказала матушка. 

— Ох, так вот шо, розумію. Я мабуть не в то врем'я прийшов. – Сказав Севасьян. — Мабуть мені потрібно уйти. 

— Ні, що ви... – Почала матушка.

— Да, ви прави, вам краще уйти. Від вашої присутності в мене починає боліти голова. – Сказала я, спокійно, з піднятою головою. 

— Зрозуміло, ну якщо від мене у вас болить голова, то мені і в правду потрібно уйти. – Сказав Севасьян і пішов к виходу. Матушка попяталася за ним, а я спокійно вдихнула і сила на диван. 

— Не думала, шо я попаду в цю мангу, як там вона називалася? – Почала вспоминати я, питаясь знову щось вспомнить. Кажется «Приховане кохання», да точно приховане кохання, головним героєм був Филипп Обольянинов, до речі в нього була закохана Маргарита. Но вона була видана за короля як раз за цього Севасьяна, а Филипп залишився з Александрою Савана. Коли я читала цю мангу, ця Александра сразу мені не сподобалася, даже не знаю чому, а вот Маргариту жалко було, мати її не любила, батько уваги не придавав, тот кого вона любила не узнав о її любви, а муж убив її. Но я ні хочу так прожити, я ні хочу вийти за тирана, щоб він потім мене убив. Я краще сама умру, чем буду задушена ним.  Ну тоді решено, я поміняю її жизнь і стану головною героїнею, тільки для цього я должна уникнути помовки з Севасьяном. Так, зараз 1723 рік, значит скільки це мені? 13 наче, це у мене ще є рік, щоб придумати як уникнути помовку. Коли мені буде 14 років мене сразу же будут готовити к заручину, так шо за рік я зобов'язана уникнути цього заручину. 

— ЮНА ПАНІ! – Почувся голос Енні зі сторони дверей.