1.1

Не хочу розплющувати очі. Нізащо. Коли я прокинуся, почнеться новий день, і він обов’язково буде сповнений лайна. За ніч новини про мене поширилися навіть за межі країни. «Скайлер обізвав свою шанувальницю коровою!». Подумаєш… Теж мені трагедія. Зробили з мухи слона. Справжнісіньку катастрофу вселенського масштабу.

Я перевертаюся на інший бік, відчуваючи, як шовкова постіль ковзає під моїм голим тілом. Натягую простирадло на голову — сподіваюся, світ зникне, якщо я не буду його бачити. Це ж треба було так напартачити! Ну чому я ніколи не можу втримати язика за зубами? Це вже не перший раз, але такого масштабного факапу у мене ще не було. І що тепер робити? Записувати відеозвернення з вибаченнями, як якийсь малолітній блогер, що вляпався в скандал через необережне слово? Ні… я не готовий до такого приниження. Хай перебісяться. Й не таке переживали. Моя корона міцно сидить на голові, і я так просто її не віддам.

З першого поверху будинку чується стукіт у двері. Вадим. Його характерне нетерпляче та постійно знервоване гупання важко не впізнати. Він телефонував мені тисячу разів, тероризуючи мобільний доки той не розрядився, а тепер ще й приперся власною персоною. Який же настирний… Змушую себе піднятися, бо цей довбень так просто не здасться. Ще не вистачало, аби він пробрався у дім крізь димар і почав істерику прямо у моїй спальні.

Встаю босими ногами на прохолодну підлогу. Мармур під ногами приємно холодить стопи, що ще трохи гудуть після вчорашнього шоу. Потягаюся, відчуваючи, як кожен м'яз протестує. Після вчорашнього концерту тіло болить, немов я не пісні співав, а вистояв кілька раундів у спарингу з професійним боксером. Все ж таки шоубізнес — це не лише блиск софітів та грошики, а й важка праця.

— Зараз йду! — гукаю, спускаючись у вітальню, де панує легкий безлад. — Припини! Не розвали мені двері! Вони коштують дорожче за твоє життя. 

На дивані знаходжу шовковий халат і накидаю на себе, аби Вадим не втратив свідомості від сліпучої краси мого тіла. Діставшись дверей, набираю код на замку і відчиняю. Відразу ж мружуся від сліпучого сонячного світла, що б'є в обличчя. 

— Ну нарешті… — бурмоче Вадим й, не чекаючи дозволу, проходить у будинок. — Його високість Скайлер нарешті прокинувся. 

— Котра зараз година? — запитую, потираючи очі. 

— Друга дня. Всі вже зібралися у головному офісі й чекають на тебе! Телеканали розривають телефони, наші менеджери на межі істерики. Ми хвилювалися. Вже почали думати, наче з тобою щось сталося…

Я хмикаю, прямуючи до кухні. 

— Що зі мною могло статися? Викрали інопланетяни?

— Ну не знаю… — Вадим іде за мною, паралельно набираючи повідомлення на телефоні. — Можливо, твій дім закидали коктейлями Молотова, а тебе голим примотали скотчем до дерева. Принаймні саме це грозилися зробити феміністки у соцмережах. 

— Фу, які збоченки, — здригаюся я. 

— Власне, це найм’якша з погроз у твій бік, Скайлере. Такого потоку хейту я ще не бачив. Інтернет просто вибухнув. Здається, тебе зненавиділи навіть ті, хто до вчорашнього дня про тебе й не чув.

— Маячня! В Україні немає людей, які б про мене не чули… — я відкриваю холодильник в надії знайти щось їстівне, але там лише ящик енергетиків, які я рекламую. — А ти не хочеш зганяти в ресторан? Я голодний, як чорт. І з цим не жартують.

— Скайлере! Ти мене не розчув? Продюсери, піарники та навіть представники лейблу чекають на тебе у головному офісі! Немає часу на сніданок. Тобі треба терміново з’явитися і прояснити ситуацію.

— А ми можемо хоча б у Мак заїхати по дорозі? — благаю, намагаючись вдавати максимально невинний вигляд.

— Якщо ти не боїшся, що тобі плюнуть у їжу, то можемо, — здається Вадим, зітхаючи. 

Я одягаюся — обираю сірі шорти і худі з каптуром. Темні, непримітні речі, ніяких блискіток чи пафосних написів. Знаходжу бейсболку, чорні окуляри. Сподіваюся, що з таким маскуванням зможу залишитися інкогніто. Це вже майже параноя, але я відчуваю на собі погляди навіть там, де їх немає.

— І все ж таки я не розумію, — кажу дорогою до машини, озираючись, чи немає навколо папараці або розлючених фанаток. — Чому всі так сполошилися? Впевнений, що ту жіночку і до мене називали жирною. Не я перший, не я останній. Роздули трагедію всесвітнього масштабу.

Вадим закочує очі, його обличчя виражає щось середнє між роздратуванням і втомою. Ненавиджу, коли він корчить із себе такого всезнайку.

— Бо ми живемо в епоху толерантності та бодіпозитиву, — відповідає він. — «Моє тіло — моє діло» — чув таке? Отож бо й воно. Ніхто не має права критикувати зовнішність іншої людини. А особливо зі сцени, і у прямому ефірі. Це фіаско, Скайлере… Ти в курсі, що люди масово повертають квитки на твої концерти? У нас мільйонні збитки.

— Ні… — у мене перехоплює подих. — Не може бути.

— А блогери та інші селебріті відписуються від твоїх сторінок у соцмережах. Один за одним. Це ніби чума. З такими темпами у твоїх підписниках залишаться тільки боти й продавці китайських товарів. До речі, рекламні контракти теж на межі розриву. 

Я сідаю на пасажирське сидіння Вадимової машини, закриваю обличчя руками, відчуваючи, як мене охоплює справжня паніка. От халепа… Я знав, що вляпався у неприємності, але не був готовий до таких наслідків. Моя кар'єра – це все, що у мене є…

— Чорний піар — це теж піар, — видаю свій останній аргумент, намагаючись звучати впевнено, хоча голос тремтить. — Хіба не так?

— Це працює з початківцями й вискочками, які хочуть засвітитися за будь-якої ціни. Але ти, Скайлере, на іншому рівні. Ти король естради. А король має слідкувати за своїм язиком. Інакше його скинуть з трону.

Вадим заводить мотор й виїжджає на дорогу, а я з острахом озираюся. Мені починає здаватися, що ось-ось за машиною почнуть гнатися озвірілі, ображені стокілограмові леді з вилами та факелами. 

— Важко бути королем… — зітхаю я.

Мені все ще хочеться вірити, що це лише тимчасові незручності, що все швидко забудеться. Намагаючись заспокоїти себе, я дістаю телефон, заходжу в браузер та відкриваю перше ліпше посилання з моїм іменем. Хочу оцінити масштаб проблеми. Пробігаюся поглядом по заголовках: «Скайлер показав своє справжнє обличчя: фетфобія та мізогінія», «Скандал року: співак Скайлер жорстоко образив свою фанатку. Подробиці», «Чи докотиться хейт до Скайлера? Бодіпозитивні активісти об’єднуються проти зірки». От гівно! Відчуваю страшенне бажання викинути бісів телефон у відкрите вікно.