Глава 11.

Гордій пив терпкий алкоголь та лінивим поглядом спостерігав за тим, що відбувалося перед його очима. Цей лінивий погляд був насправді оманою, маскою, за якою приховував справжню злість. На всі його заяви Лія відповідала супротивом. А коли бовкнув, що хоче її, то просто відвернулася й змовчала. Гордій взагалі не звик говорити жінкам про таке. Так сталося, що за замовчуванням усі самі це розуміли. А тут мало не на пальцях та по складах все пояснив, проте Лія пішла танцювати з Метью. Гордій пильно стежив за кожним їхнім рухом. Лія виглядала щасливою, ледь помітно усміхалася. А цей клятий іноземець владно поклав руки на її талію та притиснув до себе. Хотілося підійти, повикручувати йому руки, а Лію закинути на плече та покинути цей заклад.

- Гордію! – почув на фоні своїх думок голос Злати, - в тебе є дівчина?

- Хто? – вигнув брови та зиркнув на Артема, який ледь стримував сміх.

- Дівчина – це та людина, якій симпатизуєш, з якою цікаво проводити вільний час…мені продовжувати? Чи сам загуглиш? – кепкував Артем.

- Замовкни! – мовив роздратовано до друга Гордій, а тоді перекочував поглядом на Злату.

Цю дівчину бачив сьогодні вперше. Хоча, після феєричної появи Лії не міг бути впевненим у цьому. Вона зацікавлено спостерігала за ним. Так, немов вивчала експонат у музеї. Ні, він не міг бачитися з нею раніше. Інакше вона не поводилася б так безпосередньо.

- У мене нікого немає, - відповів на її запитання.

- Зовсім? – вигнула здивовано брови.

- Дівчини немає, - уточнив Гордій.

Злата усміхнулася та відвела погляд. Вона повернулася до Артема і він їй весело підморгнув. Гордій знову підглянув за танцмайданчиком. Тепер Лія широко усміхалася, а цей Метью щось постійно шепотів їй на вухо.

- От довбень іноземний, - пробурмотів собі під ніс. А тоді швидко поставив свій стакан на стіл та простягнув руку Златі, - потанцюємо?

Він зауважив здивування брюнетки. Її зелені очі помітно збільшилися. Вона боязко вклала свою руку в його долоню, а Гордій впевнено повів її на танцмайданчик. Він не зводив очей з Лії, яка поруч з Метью поводилася зовсім по іншому. Абсолютно не так, як з ним. І від цього  всередині нього ричав звір. Цей звір не давав спокою. Хотілося наблизитися до цієї парочки, підслухати їхню розмову, відліпити руки Метью… І ще багато чого. Тим часом Гордій стримувався. Він повільно, але впевнено вів Злату так, щоб наблизитися до своєї дружини. Злата щось запитувала, але він відповідав коротко, навіть не вникаючи в суть запитання. А коли опинився зовсім близько до Лії з Метью, то швидко вхопив Лію за руку.

- Думаю, саме час помінятися парами? – спитав у Метью англійською.

- Що? – невдоволено вигукнула Лія, - що ти верзеш?

Гордій не запитував Лію, так само як і не просив дозволу в Метью. Він вправно вхопив Лію за руку та притягнув до себе. При цьому Злату досить обережно передав Метью. Маневрував дівчатами, як справжній жонглер у цирку. Тільки от клоуном бути не бажав.

Лія відсахнулася від нього якомога далі, наче могла заразитися на невиліковну хворобу. Гордій відчув її тремтіння, але все одно притягнув до себе щільніше, завів її руки собі на шию та огорнув долонями талію.

- Що ти робиш? Захотілося гострих відчуттів? – прошипіла Лія, зціпивши зуби.

- Знала б ти мої бажання зараз і відчуття… - мовив спокійно Гордій та провів рукою по оголеній спині Лії.

Її волошкові очі широко розкрилися, а брови вигнулися дугами. Вона захотіла вирватися, але він тримав її міцно. Наче й не стискав надто сильно, але вирватися не могла.

- Не роби більше так.

- Як? – ледь помітно усміхнувся Гордій та нахилив голову, - так? – знову провів рукою білосніжною шкірою, - чи так?

Він занурив руку під волосся і торкнувся ніжної шкіри шиї. Провів подушечками пальців, викликав у неї тремтіння й задоволено хмикнув. Лія на мить застигла, але майже одразу схаменулася і захотіла прибрати його руку, однак, як тільки вона спробувала, Гордій перехопив її долоню та притиснув до своїх грудей.

- Чому ти з ним ніжна, а зі мною груба?

Лія хитро усміхнулася. Вона на мить перевела погляд на Злату з Метью, які гарно поладнали. Тоді знову зустрілася з медовими очима Гордія і кокетливо спитала:

- А ти спостерігав за мною?

- Не бачу в цьому нічого смішного.

- Звик, що два простих слова з твоїх уст «хочу тебе» діють і перед тобою розсувають ноги?

- Ні, - підтримав її тон Гордій.

- А чого ж ти чекав?

- Твої ніжки я хотів розсунути сам.

Лія зціпила зуби та розізлилася, замахнулася, щоб вліпити йому по обличчю, але він знову перехопив долоню. Стиснув її руку міцно. Рівно настільки, щоб не було боляче, але й щоб не рипалася більше.

- Ти поставила пряме запитання, - продовжив спокійно Гордій, - а не очікувала ти прямої відповіді від мене?

- Інколи можна змовчати.

- Навіть тоді, коли страшенно хочеться сказати?

- В тобі немає нічого святого. Чого ти вчепився? Я хотіла танцювати з Метью…