Ти намагаєшся вилізти з цього стану. Тобі всі нагадають, що щось не так, що ти не смієшся з дурнуватих жартів, що занадто серйозна, тиха, несконцентрована. Ти починаєш задумуватись. Невже все настільки погано? Ні, повір... Це саме час пізнати себе, свої внутрішні рамки та те, як зможеш викарабкатися з цієї ями. Найгірше те, мабуть, що ти не бачиш себе в тому, як жила до того. Ти хочеш кардинально чогось нового, бодай приміряти на себе життя тої людини, яка здається тобі ідеальною.
Стій, ти маєш сили. Ти в це віриш. Я в це вірю. Я знаю, що світ прекрасний і покажу тобі всю безмежність людських моживостей. Тебе люблять, бо ти тут. Подумай, настільки все реальне і воно прийде до тебе.
І саме час дещо викинути в смітник.