14. Попалась

Дівчина намагалася роздивитися темноволосого чоловіка, що ввійшов: високі вилиці, тонкі губи, крижані хижі очі, руки в татуюваннях, стильна зачіска, темний одяг, зріст вище середнього. Реально якийсь мерзотник і точно мав авторитет серед таких самих негідників — його вигляд про це аж волав.

Непомітно втягнула в себе повітря, розуміючи, що чекає запекла битва з емоціями та почуттями, які рвалися назовні, але їх будь-якими зусиллями необхідно стримати й приховати.

— І чого це мене сюди притягли? – запитала вона, насупивши брови, перемагаючи тремтіння в голосі, пригадавши, що найкращий спосіб захиститись – напасти першому. Вийшло наче більш-менш нахабно.

Бандит проігнорував її випад. Примружився, розглядаючи якось занадто прискіпливо.

— Чого вешталась тут? – продовжив мружитися, розтягуючи слова. — Вдерлася, наче Червона Шапочка в дорослий лісочок...

"Значить мерзотник себе вовком уявляє…" — посміливішала вона. Присилувала себе до спокою, хоча несамовито хотілося накинутись на нього. Однак, реально оцінювала власні шанси, скосивши очі на охоронця, фігура якого закрила весь дверний простір. Втекти не вийде, а вони явно забажають поквитатися за подібну витівку.

Бандит ступив ближче, від чого Соломія несвідомо відступила, ковзаючи боковою стіною, поки не вперлася в кут. Він зупинився, явно потішений її реакцією.

— Едуард, власник цього всього, — сказав, зловтішно викрививши губи.

Дівчина ніяк не відреагувала, тулячись долонями до холодної стіни.

– Ім’я! — гаркнув він.

— Соломія, – відповіла на видиху. Однаково не було сенсу обманювати — при потребі з легкістю перевірять цю інформацію. А зайві проблеми їй були ні до чого.

Бандит якийсь час оцінювально шарив очима її фігурою й зупинився на обличчі.

— І що така ципочка тут забула? – його обличчя знову перекосила крива посмішка.

Наступив переломний момент: або скаже, що вона самотня, знедолена дівчина й мріє отримати роботу в клубі, або почне вибріхуватися, вигадувати небилиці, що має захист і просто ніколи не була в подібному закладі, тому стало безумно цікаво. Хоча в такі вигадки навряд чи хтось повірить, та й Соня не залишила її цього вибору.

— Давай, розкажи мені чого тут вешталася й нащо вдерлася через службовий вхід? – хижо вищирився, спонукаючи до зізнання.

Соломія зціпила зуби. Бажання накинутись на нього й видряпати підлі очища було занадто гострим. Ледь стрималась — це точно не допоможе знайти Соню. Згадка про подругу вмить протверезила. Зиркнула на нього благальним поглядом й випалила:

— Мені потрібна робота. Чула у вас тут допомагають таким як я, тим, кому нікуди податися, в кого немає нікого.

— І хто ж це тобі таке сказав?

Мія поспішно метикувала — від її слів та поведінки залежало все. Усвідомлювала, що вони з легкістю дізнаються адресу проживання, зіставлять факти й викриють обман. Треба було діяти на випередження.

— Знайома розповідала. Вона працювала тут у вас, але кудись поділася, залишивши записку, що їде з цього міста – сьогодні знайшла. Така вітряна, кинула все на мене й втекла, мабуть, з черговим коханцем, навіть не попрощалась. – обурилася Мія, сподіваючись, що виходить. — Спеціально це зробила, щоб не платити за квартиру — днями прийде власниця й через неї я опинюся на вулиці. Підселяючись, не думала, що вона така підступна. Мали все сплачувати навпіл і от… Тепер мені терміново потрібна хороша робота.

Едуард недовірливо примружився. Явно не довіряв.

"Треба грати природніше" — зібрала вона силу волі в кулак, намагаючись вдати якийсь відчай та розпач. — Адже це ж в якій безвиході слід бути, щоб захотіти працювати в подібному місці. Хоча Соні це не стосується, в неї була лиш вроджена дурість і бажання змінити життя на краще, а в мене нехай буде відчай".

— І що плануєш тут робити? – знову підозріливо примружився Едуард, але в голосі вже з’явились якісь нотки цікавості.

— Можливо, якоюсь прибиральницею? – проскиглила наче більш-менш правдоподібно.

Цей варіант здався дівчині взагалі ідеальним — техпрацівникам довіряють ключі від усіх приміщень і точно можна буде знайти якусь інформацію. В екстремальних ситуаціях свідомість сама дає підказки. Треба було лиш натиснути на жалість і отримати цю роботу.

— Ні, таке тобі не підходить, — чоловік продовжив обмацувати її поглядом. – Тут вдосталь прибиральниць.

В душі знову почала наростати тривога, витісняючи адреналін. Його погляд вже все сказав – може запропонувати тільки одне. Потрібно попробувати викрутитися.

— Тоді, може, якоюсь офіціанткою?

— Ні... – протяг вкрадливо. Забавлявся, наче кіт з мишею перед тим, як з’їсти. Знову оцінювально розглядав, навіть схиляв голову, щоб краще роздивитися. – Розвернись.

Соломія покірно виконала його наказ, переборюючи відразу, бо з такими мерзотниками не сперечаються, особливо коли знаходишся у їх владі. До того ж вона не забувала про роль дівчини, якій конче необхідна робота й, відповідно, дівчини, яка піде на все, щоб її отримати. Подумки благала, щоб це «все» не настало взагалі.

За командою повернулась до нього обличчям.

Погляд примружених очей продовжив гуляти її фігурою.

— Доволі непогано, – протяг повільно. — Через п’ять хвилин чекаю на сцені.

Її очі розширились від здивування, яким вона в останню мить додумалась прикрити переляк.

— Іване, — звернувся до охоронця, який весь цей час мовчки стояв у дверях. – Веди дівку нехай підготується. Подивимося, чи вдасться їй мене розважити.

Серце зойкнуло від його слів, душу охопив звичний холод, але сперечатися навіть і не думала. Поспішила за охоронцем.

Завів у напівтемний, довжелезний коридор з безліччю дверей. Зупинився перед одними з них, підштовхуючи всередину. Кімната виявилася гримеркою. Клацнув вмикач і її очі наткнулись на вішак з костюмами.

Соломія похапцем метикувала, шукаючи якийсь вихід з цієї ситуації – не було бажання розгулювати таким місцем в напівголому вигляді, а те, що там висіло, одягом взагалі не вважала. Перебирала так звані костюми, кривлячись від огиди. Знайшла найбільш закриту спідницю, якусь подібність корсету, дякуючи небесам, що він застібався спереду, замість шнурівки ззаду. Навіть відшукала темну мереживну маску, що здалось ідеальним рішенням, хоч не такою пізнаваною буде на тій сцені.