10. Методи лікування

  Минуле. Квартира Дениса після пейнтболу

   Соломія нервувала. Закотивши штанину спортивок аж до коліна, сиділа в Дена на кухні, прикладаючи лід до травмованої ноги, причому той холод вже почав безпощадно морозити шкіру. Не знала як довго ще цей "лікар" планував мучити, лиш грізно насупився, прискіпливо спостерігаючи за її діями. 

Втомилася повторювати, що ніколи подібним не переймалася, само минало, бо завжди так було. А він не слухав. Хоча з іншого боку така його турбота була настільки приємною... Згадала, як обережно підхопив на руки тій базі, не даючи зайвий раз турбувати навантаженням пошкоджену ногу, ніби вона якась зніжена панянка. Добре хоч до квартири не ніс на руках, адже таке чудити там, де майже нікого немає —  це одне, а там де безліч людей – зовсім інше. Допоміг піднятися й одазу взявся за лікування.

   Роззирнулася помешканням. Явно орендована квартира, хоча гостро відчувалася його присутність. У них із Сонею точно так само – мінімум власних речей, щоб легше було переїжджати. Все стримано, але одночасно якось правильно. Таке враження, що на кухні взагалі ніхто не готує. Прийшла до висновку, що живе сам. 

Увагу привернула кована люстра. Уважно роздивилася дрібненькі завитки, навіть не уявляючи скільки праці туди вкладено. Повернулась в реальність, від якої нікуди не втекти. Цією реальністю був він, весь такий мужній, красивий і навіть якийсь загрозливий з незмінним похмурим виглядом. Стояв поруч схрестивши руки на грудях. Не зводив очей. Уважно вивчав, а вона ніяковла із незрозумілих причин. 

— Дене, може вже досить цього охолодження? – спробувала відволікти, оскільки було все важче витримувати на собі його понурий погляд. – Щоб потім не довелося ще якесь обмороження лікувати. Взагалі навіщо це?

— Холод полегшує біль і запобігає набряку, — видав він спокійно, підкріпивши якоюсь подібністю усмішки. —  Добре, накладу пов’язку.

   Дістав еластичний бинт. Присів поруч. Легенько торкнувся ноги, знімаючи її зі стільця. Робив все настільки дбайливо й ніжно, що, здавалося, лікує вже одними дотиками. Соломії навіть довелося впертись спиною в стіл, шукаючи надійну опору. 

Денис обережно замотував бинт, контролюючи його тугість і явно робив це не вперше.

— Бачу, ти не тільки спеціаліст зі зброї, але й на травмах добре розбираєшся, – не втрималась вона. – Звідки стільки знань? Ким працюєш?

 Чоловік спокійно проігнорував запитання, наче й не чув їх. Закінчив робити пов’язку та розглянув свою роботу. 

— Травмовану ногу треба тримати вище рівня серця, щоб звести до мінімуму можливість набряку, зменшивши приплив крові, – зробив паузу, пронизливо дивлячись знизу вверх. І видав: – Доведеться віднести тебе в ліжко.

 — А от це вже дійсно зайве. – обурилась Мія, а в голові одразу вималювалися подібні картинки.

   Чоловік знову дивився так пильно, ніби пробував проникнути в душу, чи може намагався читати думки. Не перериваючи зорового контакту, опинився на ногах, обхопив дівчину за талію й висадив на сті. Взагалі без будь-яких зусиль. Їхні обличчя знаходилися в небезпечній близькості одне навпроти одного.

   Шукав якихось відповідей. Точно. Проникливі очі саме на це й натякали. Тільки на які питання, Соломія не знала.

   Наче в якомусь уповільненні підніс руку до підборіддя і легенько торкнувся, як і в автомобілі, змушуючи її інстинктивно потягтися назустріч, притулившись ще міцніше. А його пронизливий погляд, затуманений пристрастю, спокушав, манив і гіпнотизував. 

Мія блимнула примруженими очима й він забрав пальці, від чого їй захотілося потягтися за ними, за відібраною ласкою. Проте не встигла вона цього зробити, як він накрив вуста ніжним поцілунком. Знову втрачала розум, пристрасно відповідаючи йому, безконтрольно ковзаючи руками спиною, ловлячи його тепло під тоненькою футболкою. Хотілося зняти її, торкнутися шкіри, міцніше притулитися до нього.

Мовби читаючи ці думки, чоловік  притяг її ще ближче, даючи відчути його бажання. Це миттєво привело її до тями, викликаючи легкий страх, оскільки раптово усвідомила, що коїться й до чого веде. Бездумно цілуватись з ним на вулиці, повністю віддаючись пристрасті —  це одне, а втрачати голову від вируючих емоцій в його квартирі, наодинці — зовсім інше та явно одними поцілунками не завершиться. Вона чітко розуміла, що не готова. Можливо, сама пропозиція "прокататися за емоціями" з самого початку мала на меті таке продовження, але вона на це не погоджувалася.

—  Стоп! – відірвалася від нього й вперлася долонями в груди. – Ти, що робиш?

— А на що схоже? Перепон не існує: ти тепер моя і вже давно повнолітня. – говорив так, наче це основна причина. Знову притягнув ближче та тихо й заспокійливо запевнив: – Не хвилюйся, віднесу в ліжко, якщо ти за традиційність.

— Нічого не буде, – повідомила вона не в змозі відірвати очей від його губ. Дихання збилося. – Я тебе майже не знаю.

— Повір, це тільки на краще, – відказав стиха й провів рукою ледь торкаючись шкіри на шиї, потім повільно пірнув нею у волосся.

Мія бачила, як він насолоджувався цими дотиками і все так вміло, повільно та ніжно. Так вправно спокушав, що на краю свідомості мелькала думка здатися, але вона вчасно відігнала її. Не можна втрачати контроль, особливо в такій ситуації.

— Я серйозно, – спробувала обуритися, та щось не дуже виходило. До того ж все безумно подобалося, але продовжувати було рівнозначно божевіллю. 

— Ти така жадана, – шепотів він на вухо, несамовито перебираючи прядки волосся. —  Поруч з тобою так важко стримуватися. П’яниш, змушуєш відчувати якесь безумство. Примушуєш про все забувати. Потрібна до божевілля. А те, як я гостро відчуваю твоє бажання, зводить з розуму.

   “От дурепа! — сварила себе подумки дівчина. — Добре ж знала, що за все в цьому житті потрібно розплачуватись і от, хоче отримати плату. Не дарма не бажала сюди їхати, відчувала якийсь підступ. Спеціально все спланував. Хоча... він же не міг знати, що підверну ногу. Може все ж не планував?”