Глава 15: Бажання Алла

Шлях до міста зайняв трохи більше двох годин

Тіло монстра було трохи більше за собаку, але його вага була більшою, ніж в важких ящиків, які Луі щодня перетягував на складі. Зазвичай такі ящики важили, як говорив купець, по 50 кг. З цього можна було взнати, наскільки важкою була робота хлопця до цього, але тепер…цей скорпіон ненормальних розмірів важив близько 70 кг. Хоча вага й справді не була настільки великою, щоб так довго нести, але є деякі моменти – перший – хлопець втомився після полювання. Стрес це дуже жахлива річ, які після свого закінчення залишала лише обезсиленого чоловіка, який не мав сил для звичайних справ, та й настрій у таких людей був гірший, аніж у інших. А інший момент – тіло скорпіона не таке як ящик – воно зовсім не зручне! Можна було вхопитися однією рукою за ніжку істоти, але тоді інша рука не могла  нормально втримувати іншу частину тіла. Через цю проблему Луі й витратив стільки часу на перенесення істоти

Донісши скорпіона до воріт, хлопця зустріла варта, яка непохитно стояла на тому ж місці, де була декілька годин тому

-вау! Скорпіон! А ти молодець, хлопець

Зазвичай серед варти були розповсюджені ставки на мисливців. От через цього «хлопця» двоє охоронців й поставили по срібній монеті. Виглядав хлопець погано – блідий та худий, немов зовсім недавно він лежав в каналізації та харчувався недоїдками, які знаходив неподалік входів в цю ж каналізацію. Лук хоч і був новим, але найнижчої прийнятної для мисливців якості, тупий ніж, який незрозуміло як тримався на поясі

-це ж треба було йому вижити..

Буркотів один вартовий, передаючи програні гроші іншому

-ніколи не варто зі мною спорити, я завжди бачу таланти!

Луі продовжив шлях. Пройшовши близько ще тисячі кроків, хлопець зупинився на головній вулиці, щоб відпочити. Він поклав скорпіона прямо на кам’яну бруківку під собою та…сів на цього звіра, немов на крісло! Хвіст істоти вже трохи затвердів, тому він по відчуттям нагадував спинку крісла, яке стоїть в його домі

(дивно, можливо цей монстр навіть зручніший, аніж крісло в моєму домі…)

Якби істота все ще могла мислити, то точно захотіла б вмерти від такого знущання, хлопець не лише сидів на ньому, а ще й назвав його зручним!

-охх, час іти

Через десяток хвилин, коли дзвін пролунав по місту, хлопець піднявся з монстра та поніс його в сторону ринку. Пройшовши старе місце своєї праці, він помітив дім Марка

(зайду до нього – немає куди спішити)

Підійшовши до дому, Луі тричі постукав в двері

-Марк, це Луі

Але двері ніхто не відчинив, навіть через декілька хвилин. Вивід – або хлопець дуже міцно спить, або його тут немає

Ідучи далі, Луі зробив те ж саме в домі Алла, але й там ніхто не відчинив

(прийдеться самому тягнути цю тушу на ринок! Жахіття)

Насправді хлопець не був настільки добрим, щоб просто так провідувати своїх давніх приятелів. Оскільки вони вважалися працівниками Луі, то повинні були допомагати йому, коли це було потрібно..

Через те що ніхто не відчинив двері, хлопець вирішив поговорити з ними про це пізніше, так би мовити – прочитає їм невеличку лекцію

Наступні дві години продовжувалися дуже довго. Хлопець притягував до себе безліч непотрібної уваги. Люди продовжували дивитися на нього та на мішок, з якого капала синя речовина. Насправді це була кров скорпіона. Зазвичай мисливці мали власних величезних домашніх тварин та вози, тому коли вони доходили до воріт, то одразу ж клали істот в свої вози, після чого доволі легко добиралися до ринку чи інших місць, які скуповували таких істот. Але Луі не входив в склад таких багатих мисливців. Він – всього лиш початківець. Дійшовши до ринку, хлопець доніс мішок до одного з своїх покупців – товстого чоловіка, який продавав м’ясо в центрі ринку

-о, привіт хлопче, чому ти тут?

-привіт, я приніс на ринок один товар і шукаю хто б його купив

-о, зрозуміло, можна глянути на товар?

Луі відкрив мішок та показав чоловіку почищеного скорпіона

-ого! Не очікував такого від тебе!
ще декілька днів тому цей хлопець приносив чоловіку щурів, які доволі добре продавалися останнім часом, але тепер, його товар – предмет, який можуть собі дозволити лише ті, хто був вищий за звичайних людей. Це був дуже важливий товар, оскільки усі люди знали – якщо їсти м’ясо сильних істот, то була вища можливість отримати сильну навичку. Скорпіон хоч і вважався слабким монстром, але все ще міг допомогти отримати кращу навичку, саме через це товар був таким потрібним усюди. Насправді багаті люди купували краще м’ясо. А це – залишалося трохи багатшому за середній клас прошарку

-хлопче, я готовий купити твій товар по ціні 48 мідних монет за кілограм!

Чоловік як і інші, вважав, що краще обманути інших та заробити трохи більше аніж міг

-продаю лише за 50 мідних

-ну…добре!

Чоловік все ще не був проти, оскільки ціна справді вважалася нормальною. Один кілограм м’яса скорпіона на ринку коштував близько 70 мідних монет, тому чоловік розумів, що міг добряче заробити

Виклавши тіло на свій столик за прилавком, чоловік вправно відділив м’ясо від кісток та зважив його на якихось вагах дивної форми

-три кілограми та дев’ятсот грам, це буде… одна срібна монета та дев’яносто п’ять мідних монет

Чоловік дуже швидко обрахував гроші, що вказувало на його професіоналізм. Швидко відрахувавши потрібні гроші, він вручив їх Луі. У хлопця могло піти набагато більше часу на обрахування, тому він вирішив просто довіритися чоловіку зараз, та добряче обдумати суму грошей удома. Це була його проблема – оскільки він починав як звичайний «раб» на складі, то не бажав, щоб його обманювали в грошах

Насправді більша частина цього скорпіона – кістки! Вийшовши з ринку, хлопець зрозумів, яку дурницю він скоїв

(я міг серед пустелі відрізати ці шматки м’яса..)

Через м’якість м’яса хлопець насправді подумав, що всередині немає кісток!