Глава 11: Глава варти

Зайшовши в будівлю, хлопці почали обшукувати всі кімнати по черзі. Спочатку була велика кімната з стільцями та великим столом. По одну сторону кімнати стояли мішки з краденими дрібницями. Грабуючи звичайних людей посеред вулиці неможливо було заробити багато грошей чи цінних предметів. Грабуючи людей, ці крадії змогли викрасти тільки предмети, які були не такі вже й важливі

-тут трохи непотрібних речей…і декілька мідних монет

Марк обстежив кімнату та дійшов висновку. Він був з найменшими травмами, тому швидко проглядав, що знаходиться в мішках

-в мішках є…палиці, дошки, в цих мішках…гілки

Ніби чоловіки готувалися до важкої зими, в цих мішках були лише дерев’яні предмети

-Луі, точно усе добре?

-а? так, так

Луі стояв при вході в кімнату та розглядав системне повідомлення. Воно висіло вже доволі давно, але хлопець не мав часу щоб розглянути його, насправді й зараз в нього майже не було сил для концентрації, але це могло бути щось важливе, тому Луі прийшлося

«використано навичку створення навичок. Час охолодження навички – 7 днів»

(несподівано…)

Луі був здивований. До цього він ніколи не користувався створенням навичок, тому вважав що вона працює так, як він вважає, тобто без часу охолодження

Прочитавши повідомлення, через декілька секунд воно зникло

Луі почав також обстежувати кімнату, але менш детально, оскільки не міг навіть присісти через біль у животі та ребрах

-нічого важливого немає, давайте лише візьмемо три палиці для нас. Ті, якими хлопці побили крадіїв зламалися або були на грані, тому вони замінили їх. Завершивши з цим, тріо продовжило свій шлях

Наступна кімната – маленька з одним кріслом. Швидше за все це був офіс так званого боса крадіїв. Наскільки Луі міг зрозуміти по силі цих крадіїв – саме  тренер був їхнім босом

В кімнатці на столі знаходився маленький сундучок

-він замкнутий

-дай сюди

Луі взяв його в свої руки та не довго роздумуючи кинув об землю, після чого наступив на сундучок

Верхня частина розлетілася в сторони і хлопці змогли побачити те, що знаходилося всередині – листок, який дворяни називали листом та одна срібна монета

-хтось вміє читати?

Тишина

-тоді цей лист нам не потрібен

Луі розірвав його та кинув у кут кімнати. Руки його ще боліли, тому дії були не швидкі. Якби на нього дивилися інші, які не знали про рани, вони б подумали, що це просто поважна людина, яка нікуди не спішить

-срібну монету розділимо пізніше

Так і вирішили хлопці що робити з здобиччю. Обстеживши стіл та всі кутки кімнати, вони так і не знайшли нічого цінного

Остання кімната в домі більше виглядала як шафа. Розміри в декілька квадратних метрів та низька стеля, що було дивно, оскільки у іншій частині дому вона було нормальною

Та хлопці не звертали на цього уваги. Перше що вони побачили коли відкрили двері – хлопець. Цей юний хлопець сидів з зв’язаними руками та очима

-а ти ще хто?

Не проходячи в кімнату викрикнули хлопці

-не бийте будь ласка…я-я син голови варти, Перк Хлоі

яке чудернацьке ім’я – подумали хлопці

-ми побили цих крадіїв, можеш нас не боятися

Сказав Луі, який почав переживати за власне життя, це ж син важливої особистості в місті!

-д-добре..мене викрали, будь ласка, допоможіть!

Підійшовши ближче, Луі помітив кров, яка капала з підборіддя бідного хлопця

-ти вже давно тут?

Запитав він, перерізаючи мотузку, яка коштувала близько 30 мідних монет…

-…не знаю, мене вдарили по голові коли я втік з дому та я втратив свідомість.. отямився і опинився тут

-напевне пройшло лише декілька годин. Кров все ще капає з тебе

Друга частина повідомлення була як підтвердження першої частини. Насправді Луі боявся цього хлопця, адже один наказ і він може вбити Луі. В місті вже давно ходять чутки про жахливе ставлення варти до звичайних жителів міста

-напевне це так..

-ти зможеш йти самотужки?

Запитав Марк

-напевне…

Вставши на ноги, хлопець похитнувся та..майже впав!

Алл схопив хлопця

-ми допоможемо тобі добратися додому. Скажи лише куди нам йти

-добре…

Швидко озирнувшись та не побачивши більше нічого цінного окрім цього хлопця, тріо пішло в сторону, яку вказував Хлоі

З безліччю ран та маленькою витривалістю тріо пройшло близько 1\4 ширини міста. Це було очікувано. Як дім голови варти міг знаходитися в одному районі з такими бідняками як Луі та ці крадії

Дійшовши, четверо хлопців опинилися перед великими воротами. По обох боках стояла варта, а за забором виднівся великий маєток, перед яким був прекрасний сад

-ви хто такі? Ідіть звідси!

Оскільки зараз була ніч та ліхтарі не давали хорошого освітлення, варта не зрозуміла хто ці люди

-це я, дайте нам пройти!

Командним тоном сказав Хлоі

-Містер Хлоі! Вибачте нас!

Ворота відчинилися та хлопці пішли далі. Наскільки було зрозуміло, варта не зрозуміла, що з хлопця все ще трохи капає кров

Дійшовши до дверей маєтка, Хлоі тричі постукав

-ви!? Сер!

Відкрив чоловік в офіційному костюмі

-Вілкас, не переймайся, краще заклич сюди батька та лікаря..

Хлопець відкрив двері, так ніби це його дім, так і було насправді. Зайшовши в велику залу, хлопець показав куди його відвести. Зразу ж по ліву сторону від входу знаходилися інші великі двері, а за ними – величезна кімната з диванами та столами!

Луі не міг не називати усі речі великими. Він вперше бачив такі великі речі!

-дякую вам, хлопці. Зараз прийде мій батько, я хочу розповісти йому, що ви..

Не встиг договорити Хлоі, коли в кімнату ввійшов чоловік середніх років

-Хлоі! Як це розуміти!? Що сталося?

Чоловік був по сердитому занепокоєний становищем свого сина. В приміщенні було світло, тому його кров легко можна було помітити