Глава 7. Ще один конкурс і літературний гурток.

Вдома Тарасик вирішив розглянути запрошення, яке йому дали. У ньому була мова вже не просто, як узяти участь у конкурсі серед учнів однієї школи – це був конкурс між школами одного району. Прочитавши умови, хлопчик задумався чи варто йому брати участь. Він завагався, адже на сей раз потрібно було вибрати із своїх творів три-чотири казки і надіслати на вказану електронну пошту. Зваживши та обдумавши які у нього є шанси, п'ятикласник став переглядати усі свої твори. У листі не було сказано нічого про вид і напрям написання казки. Тому вирішив, що надішле три свої найулюбленіші твори – «історія Мурашки», «сміливе зайченя» та остання - «прудка білка». 

  У «історії Мурашки» йшлося, про маленьку мурашку, яка за розміром була маленька, але сили було вдосталь, щоб підняти річ більше за неї саму. Хлопчик описав у цій казці, мурашку у якої було дуже добре серце. Що вона завжди допомагала іншим, незважаючи на свій рост. Таким чином висновок був такий, що не потрібно судити когось за виглядом. Адже головне – не вигляд, а душа. У казці «сміливе зайчення» Тарас розповів про тваринку, яка боялося усього, але одного разу, коли він побачив, що його друзі у халепі вушастик побіг їх рятувати не дивлячись на свій страх. З тих пір зайченя прозвали сміливим і тепер він допомагає усім хто потребує допомогу. А у своїй третій казці «прудка білка» він розповів про життя однієї білочки, яка за допомогою своїй спритності, втекла від набридливої сови. Перечитавши ще раз усі свої казки, хлопчик відправив їх на вказану електронну пошту  написавши хто автор і вказав школу у якій навчається.

Вже наступного дня після уроку української літератури, хлопець підійшов до Любов Петрівни і спитав чи є у школі літературний гурток. Вчителька відповіла, що у їхній школі немає, але є у іншій. Розповівши в якій школі і по яким дням проводиться гурток Тарасик вирішив його відвідати через два дні. У гуртку він дізнався багато чого нового і незвичайного. Йому було дуже цікаво слухати про різних авторів і їх твори, також Дмитро Володимирович (викладач гуртка) звертав увагу на те, як автори пишуть свої твори. Під кінець заняття літератор запропонував наступного разу принести свої твори, щоб діти змогли прочитати і висловити свою думку. Відвідувачам дуже сподобалася ця ідея. І на наступний раз усі принесли з собою по-одному твору. 

Тарасик теж приніс. Коли усі по черзі зачитували свої твори, то викладач гуртка пояснював, що треба дописати, що прибрати, а що потрібно переробити. Було дуже багато різноманітних жанрів творів: оповідання, романи  поеми, новели та інше. Але серед усіх присутніх ні у кого, окрім Тарасика не було казки. Тому, коли Дмитро Володимирович спитав: «а чи є у залі з присутніх ті, хто пише казки?». Хлопчик оглянувся по-сторонам і побачивши, що ніхто не підняв руку,  тому наважився сказати що є. 

Його запросили жестом руки вийти перед усіма і прочитати свою казку. Коли автор-початківець, читав то у читальному залі була тиша. Вона тривала доти, аж поки Тарас не закінчив читати. Після цього у залі лунали бурхливі оплески від почутої казки. А літератор з усмішкою дивився на хлопця. Після того, як у залі стало тихо Дмитро Володимирович висловив свою думку щодо твору. Йому дуже сподобалася казка хлопчика. Звісно він сказав, що її потрібно трішки доробити, бо кінцівка не зовсім зрозуміла буде для дітей. Після того, як літератор висловився інші у залі теж сказали свої враження від почутого.

Було видно, як сподобалася усім казка Тарасика. Після завершення гуртка, коли усі почали збиратися додому, то викладач підійшов до хлопчика і спитав у якому класі він навчається. Почувши, що автор-початківець навчається у п'ятому класі дуже здивувало. І не тому, що він навчається середній школі, ні. Його здивувало те, що Тарас у свої роки так добре пише казки, адже мало хто з авторів-початківців може так добре писати свої твори. Трохи пораздумавши, літератор запропонував хлопчику через три дні прийти у літературний зал, де проводиться гурток для консультації. Він попросив Тарасика взяти із собою казку, що зачитував сьогодні перед усіма і ще два твори на його розсуд. «Гаразд» - відповів він. 

Вдома, коли учень виконував домашнє завдання, то йому на пошту прийшов лист. Це був лист з конкурсу, у якому хлопчик нещодавно брав участь. У цьому листі Тараса вітали з першим місцем. Журі дуже сподобалися його казки. Також на електронну пошту була відправлена грамота за перше місце, і запрошення у наступному конкурсі. Коли він усе прочитав, то покликав батьків щоб вони подивилися. Дорослі були раді за свого сина і вітали з першим місцем у конкурсі. 

Наступного дня у школі, Тарасик розповів про перемогу у конкурсі Любов Петрівні. Вона дуже раділа за успіхи учня…