Глава 4. Розкриття таланту.

Після уроків Тарас радісний ішов додому. Йому було дуже приємно, що усім сподобалася казка. Вдома, розповівши батькам, він вирішив спробувати написати ще одну казку, яка була готова до читання вже через два дні. В четвер у школі Тарас показав свою казку Іванці, щоб вона сказала свою думку. «Гарна казка, Тарасе. У тебе талант писати» - сказала дівчинка. 

• Дякую, Іванко
• Тарасе, а ти будеш розповідати цю казку класу? 
• ні, не буду
• чому?

Не встиг Тарасик відповісти, як продзвенів дзвоник і діти пішли до класу. 

Хлопчик ходив до школи, писав казки й ділився з ними зі своєю подругою. Коли через два тижні на перерві Тарасик почув свою першу казку, яку він розповідав усьому класові, йому стало цікаво, хто переказує його твір і вирішив протиснутися вперед, щоб побачити розповідача. Серед багатьох учнів він побачив свою подругу, яка переказувала оповідання. Звісно, що вона звернула увагу на Тарасика, але розповідати продовжила.  

Після цього, слухаючи розповідь Іванки, хлопчик лише сказав, що якщо усім і справді подобаються його маленькі твори, то він буде їх і надалі продовжувати писати. Почувши це вона рада була чути таку відповідь. Але Тарасик попросив Іванку, щоб вона продовжувала розповідати його твори, на що дівчинка з радістю погодилася. Вони працювали разом. Тарасик складав казочки, а Іванка їх розповідала усім охочим.

Але одного чудового сонячного дня, коли вона якраз закінчувала розповідати іншим дітям нещодавно почуту нову казку від свого друга, то помітила, що навколо неї зібралися не тільки учні школи, а й деякі вчителі. І вчителі української мови та літератури. Іванка бачила, як сильно дітей зацікавила казка, їй це дуже сподобалося.