Глава 2. Перша казка

Вдома його чекали мама з татом. Поївши та вислухавши сина, вони запропонували йому прочитати декілька казочок, щоб він їх взяв за приклад. Хлопчик так і зроби. Наступного дня пішов у дитячу бібліотеку і попросив декілька коротеньких казочок, серед них була і казка, яку читала класу на уроці вчителька - про лиса. Цю казочку він теж узяв з собою, дуже сподобалася вона йому. Під вечір, як Тарас зробив усі уроки, він вирішив почитати казки. Вони були усі різні, але хлопчик зауважив, що кожна казочка дає повчальний висновок. Як треба робити, а чого робити не слід. Казку Івана Франка того вечора прочитати не встиг. 

Ось пройшла вже неділя після заданого домашнього завдання з літератури, а Тарасик досі не прочитав твір Івана Франка «Лис Микита» і не написав казочку. На вихідних, він вирішив почитати про лиса. Твір йому дуже сподобався.

Закінчивши читати казку, він пішов гуляти разом зі своїм песиком, якого звали Річ. Тарасик його дуже любить. Вони разом були нерозлий вода. Іноді Тарасу здавалося, що як тільки Річ підросте, то буде його захищати від усіх. 

А він за це йому буде давати смаколики. Річ був німецькою вівчаркою. Кажуть, що ця порода дуже швидко піддається тренуванню. І справді, він швидко вивчив декілька команд. Хлопчику подарували собаку на його 10-ий день народження батьки. «Я був безмежно радий такому подарункові,» - згадує п'ятикласник. З того часу, як у нього з'явився вірний друг, Тарас про нього завжди піклувався. Згадуючи те, як чудово він проводив дні зі своїм чотирилапим другом, хлопцеві раптом спала на думку ідея написати схожу казку. 

«Я буду писати повчальну казку про двох друзів, які завжди були поруч і не залишали один одного у біді. Це хлопчик, на ім'я Діма, та його вірний друг – песик Рекс,» - сказав уголос Тарас. 

Сповнений натхненням, Тарасик швидко почав писати свою казочку і вже на наступного дня вона була готова. Радий за свою роботу, він швидко побіг до батьків, щоб ті її прочитали й висловили свої враження щодо твору. Прочитавши, мама й тато хвалили сина за таку чудову вигадку, їм вона дуже сподобалася. У кінці мама додала: «Тарасику, у тебе є хист до написання казочок, вона чудова. Як на мене, то ти маєш спробувати писати ще казки». Почувши це, він сказав, що подумає над цим, і пішов у свою кімнату. Увесь день хлопчик тільки й думав, як буде розповідати її на уроці.