Глава 1. Перше завдання з літератури

Це було одного чудового осіннього дня, коли Тарас ішов до школи. Настрій у нього був чудовий. Ідучи, він слухав спів пташок, шелест трав і як вітер гойдає кінчики гілки дерев. На вулиці було тепло, сонечко гріло, а на небі не було ні однієї хмаринки. «Очевидно, сьогодні дощу не буде,» - подумав про це хлопчик і прискорив крок, щоб не запізнитися на урок української літератури. Найулюбленіший урок Тарасика. Коли хлопчик вже підходив до школи, то біля входу зустрівся з Іванкою. Це була його однокласниця і чудова подруга. Тарас зустрічає Іванку. Вона на рік молодша Тарасика, але стосовно навчання намагалася не відставати від свого. І докладала усіх зусиль, щоб бути з ним на одному рівні. З Іванкою хлопець був знайомий із самого дитинства. Побачивши дівчинку, хлопчик привітався, і вони разом пішли до класу.

У класі їх зустріли однокласники та вчителька з літератури Любов Петрівна. Діти привіталися і сіли за свої парти. Через декілька хвилин пролунав дзвоник і розпочався урок літератури. Заняття було як завжди цікавим і повчальним. Під кінець уроку вчителька запропонувала дітям відпочити й почала читати «Фарбованого лиса» Івана Франка. Вона читала виразно, по - різному інтонуючи героїв казки. «Коли Любов Петрівна читала, то у класі була тиша. Можна було почути навіть, як шелестить трава. А голос вчительки був таким милозвучним. Під час читання усі у класі заплющували очі та переносилися у дивний світ казок, і ми могли уявити й побачити усе, про що розповідалося у казці. Але, на жаль, усе закінчувалося, коли дзвенів шкільний дзвоник,» - так згадує п'ятикласник урок української літератури.

Як тільки пролунав дзвоник, Любов Петрівна дала учням завдання, щоб вони написали свою казку, яку будуть розповідати через заняття. Вона хотіла, щоб діти трохи пофантазували й відпочили від навчання. Розмір казки вона не сказала, тому що кожен може написати за обсягом по-різному. Хтось напише величеньку, а хтось маленьку. Усім дітям дуже сподобалося це завдання. Дехто з однокласників Тараса почав вигадувати казку вже у школі під час перерви. Далі були уроки математики й трудового навчання, а після третього уроку 5-Б клас пішов у столову, щоб підкріпитися і набратися сил. У столовій Тарасик сів разом з Іванкою, і вони обговорювали, хто про що буде писати у казці. Дівчинка сказала, що вона буде писати казочку про чарівну країну фей і ельфів, де буде панувати злагода і мир. Коли ж вона спитала у друга, а що буде він писати, то хлопчик не знав, що їй і відповісти, адже думав про це. Він не уявляв про що буде йти мова у його розповіді. Тому Тарасик відповів подрузі, що поки ще не вирішив про що буде у нього казка. Поївши, діти подякували та пішли до класу. Залишилося ще два уроки й усі підуть додому. На останніх уроках Тарас не міг зібратися з думками, через домашнє завдання з літератури, але намагався про це не думати й зосередитися на навчанні. Після  останнього уроку діти збиралися додому. Тарасикові з нетерпінням хотілося розповісти усе батькам, тому, попрощавшись,  поспішив додому...