Зізнання Франка

А що ж сам Франко?

Франко сам зізнавався у листі до Агатангела Кримського, що одружився «не з любові, а з доктрини»… Він теоретично вважав, що його дружиною «має бути» освічена наддніпрянка.

А що Ольга? Ольга ж щиро кохала чоловіка. На власні кошти допомагала йому видавати журнал «Життє і слово». Профінансувала поїздку до Відня, де він захистив докторську дисертацію. Збудувала для родини дім у Львові… А коли гроші сплили — настали злидні… Kontinuierliche Armut! Постійні злидні… До них припаялося неприйняття галицьким оточенням, а ще — байдужість чоловіка… Каменяр усе писав і писав, та присвячував найкращу інтимну лірику іншим жінкам…

У шлюбі Ольга народила четверо дітей: трьох синів — Андрія, Петра і Тараса, а також дочку Анну…

Хтозна, що там сталося, але:

— Ти не моя дочка, — кричала Ольга Анні, — ти дочка мурла… Вона відштовхувала Анну, кричачи, що та — не її дитина, вигадуючи чужі прізвища чи образливі слова («дочка мурла», «не моєї крові») [1].

Навіщо вона таке казала?..

Аналогічні за емоційною напругою сцени можна знайти в мемуарах про Франка, а також у психологічній прозі Коцюбинського та Кобилянської. Нам не проникнути в цю таємницю. Так само не проникнути нам і в ту епоху. В те життя…

Чи, ймовірно, і ця суперечка була драмою двох жінок, які опинилися в екстремальних життєвих обставинах на тлі хвороби та зламу епох.

Смерть від приступу епілепсії старшого сина у 1913 році стала непоправним горем… Втрата Андрія призвела до важкого нервового виснаження і психічного захворювання Ольги… У 1914 році її госпіталізували до божевільні… [2]

Така от собі історія дівчини з Борок… Дружини Франка…

 [1] Франко-Ключко А. Іван Франко і його рідня (спомини). — Торонто: Видавництво «Гомін України», 1956.

[2] Гавришко М. «На Україні вона була би зовсім на місці, а в Галичині не вміла дати собі ради» // Gazeta.ua.