Творче самолюбство та людська доля
Коля я ще був юнаком
Мені 17 років. Я приїхав до матері, у гості. На вихідні. Навчався у Ліпковатівському радгоспі-технікумі. А ще – грав і співав у складі Вокально-інструментального ансамблю… Тож, на відвідини мами випадало не так вже й багато нагоди.. Скорше замало. Тож, йдучи одного такого дня з поїзда завітав до книгарні. Вона щойно відкрилася. Нова споруда із заліза і скла сяяла. Всередені все блищало і манило. Шикарні вертушки із поштовими і художніми листівками, плакати, портрети письменників… А на полицях – безліч книг. І полиць – незлічити…
Я вже накупив новинок: роман Івана Федоріва «Кам*яне поле», Петра Угляренка «Із дерева жалю», та якихось ще закордонців триллери…
І вже збирався йти до каси. Аж раптом угледів повне зібрання творів Івана Франка… Іх було п*ятьдесят томів. І коштували вони не дорого. Гроші були. Якраз повертався я з халтури – грали на свадьбі. На свадьбі у містечку «Боркі»…
Я підійшов до полиці. І розгорнув навмання останній том…. І прочитав, що що його наречена Ольга здобула освіту в Харківському інституті шляхетних дівчат і походить зі східноукраїнських земель Слобожаншини, із родинаи Хоружинських, а саме із Борок…
Нічого собі, — подумав я… І вирішив придбати всі томи…
Але, — схаменувся я, — як же дотягну їх до дому? І де їх там поставлю… Всі шафи й так забиті книжками… — Ладно, — втішав я себе, — хай потім… Приїду з другом його «Запорожцем», а там і місце в квартирі знайдеться…
#76 в Не художня література
#730 в Сучасна проза
Відредаговано: 07.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
