Частина четверта: Маски змиті дощем (розділ 3)

3 

На вулиці ще досі була злива, а моментами і гриміло. Хлопчаки вийшли на вулицю та встали під дахом, щоб на них не попадали краплі дощу. Вони встали один навпроти одного і дивилися у вічі. Дивлячись на Майка Том тільки ще більше ставив злішим, зчепивши зуби він хотів би вдарити парубка, але щось йому мішало. Що це було, тільки міг знати він, але це щось дивне, таке чого він ніколи ще не відчував. Раптом Майк помітив кулак котрий Том так сильно зжав. На лиці юнака з’явилась посмішка, а врешті решт він почав легенько хихотати. 

-Хочеш мене вдарити? Але боїшся... - вимовив хлопчина з помітною либою на лиці - Чого чекаєш? Невже все так тяжко?  

-З... Закрийся! - зі злістю прокричав Том. 

-Я ж бачу як ти сильно це хочеш зробити. 

-БЛЯХА МУХА! ЗАКРИЙ ВЖЕ ПИСОК СВІЙ! 

Том схватив рукою Майка за підборіддя, а після чого вчепився в нього так сильно, як тільки міг. Дивлячись один на одного вони застигли. Що цей бовдур робить? Що він задумав? Для чого йому це? Саме ці запитання задав собі Майк.  

-Ти ж знаєш, що я не хочу тебе кривдити, але твоє крихітне личко мене так сильно зваблює, що його так і хочеться роз’єбати об землю. 

-Що... - ледве вимовив хлопчина. 

На лиці Майка одразу з’явився знак питання, йому було страшно представити, що відбувається в голові його “Товариша”. Кожен його рух був страшний. В його голові промайнули усі можливі варіанти подій, а особливо найстрашніші. А якщо він дістане ніж? Якщо він хоче мене задушити? Якщо він прямо зараз розповість, що він і є тим самим незнайомцем?  

-Тобі не почулось, я хочу роз’єбати твоє лице. 

Зненацька позаду почувся звук короткий і чіткий “Клац”. Це був звук фотоапарата, який щойно ж зробив свою роботу, але хто зробив це знімок? Том обернувся назад і перше, що він побачив - це хлопчина який дивився в видошукач та намагався зробити гарну фотографію. Але хто саме це був? Том відпустив Майка, а після чого почав намагатись зрозуміти хто там стоїть під деревом і їх фотографує. Невдовзі стало зрозуміло, що це був Чарлі. Прямо зараз у його власності був знімок де здавалось, що Том намагається поцілувати Майка. Мабуть, це доволі сильно зачепило його почуття, адже він би не хотів, щоб це хтось видів. 

-ЧАРЛІ!!! ЯКОГО БІСА? - почав кричати Том - ПРЯМО ЗАРАЗ Ж ВІДДАВ МЕНІ КАМЕРУ, ЩОБ Я ВИДАЛИВ ЗНІМОК! 

-Спершу злови мене! - усміхаючись голосно вимовив хлопчина.  

Чарлі побіг по схилу який вів до другого корпусу, а вслід за ним і Том. Повсюди було болото, через яке можна було послизнутись і полетіти вниз. Але парубку, що гнав за юнаком в якого була камера, було байдуже на це, адже знімок був для нього головніший, ніж бруд, який міг би опинитись на ньому. 

-СУЧИЙ ТИ СИН! Швидко віддав мені камеру! - кричав Том до Чарлі, котрий бистренько підіймався по схилу догори.  

Зненацька хлопчина зупинився та обернувся в сторону агресивного парубка, який так і хотів скривдити Чарлі. Щойно ж Том побачив, що той за ким він так сильно гнався зупинився, він також це зробив. Вони тримали погляди один на одному і ніяк не відпускали їх. 

-Можливо, ти просто віддасиш його і на цьому усе закінчиться? - Том злегка пом'якшив свій вираз лиця, але було зрозуміло для чого він це зробив. 

-Тобі він так сильно потрібен? - поцікавився Чарлі. 

-Так!  

-Ну тоді лови! - викрикнув юнак, а після чого кинув фотоапарат прямісінько в Тома. 

Від удару фотоапарата той не втримався на ногах і послизнувся, а потім почав котитись вниз. Від кожного удару об землю він ставав все брудніше і брудніше, так наче не вмита свинка. Чи було йому боляче? Так, але юнаку на це було байдуже, адже його думки були про камеру. Але все ж таки, ненависть Тома до Чарлі з цього моменту зросла. Цей підйом на гору буквально виглядав, як гірка із болота, на ній можна було з легкістю з'їхати вниз на попі. Том явно намагався вчепитись об щось руками, але поруч нього була лишень слизька трава та ріка болота. Бризки бруду летять в різні боки, залишаючи сліди на його одязі, а Хлопчина так і продовжував стояти і спостерігати за тим як його “Ворог” котився вниз. Невдовзі парубок приземляється біля підніжжя, разом із фотоапаратом. Він був увесь в болоті з ніг до голови, але це не завадило йому швидко встати та підняти пристрій, щоб глянути на фото. Проте, яке його розчарування чекало, коли він дізнався, що це був муляж. Том стиснув кулак, а потім зі всієї дурі кинув його на землю, від чого той розбився на безліч маленьких кусочків.  

-ІДИ НАХУЙ!!! - глядячи вгору викрикнув Том до Чарлі. 

Раптом той, що затіяв це все, витягнув ще один фотоапарат, на якому вже і була та сама фотографія, яку так сильно цей бовдур хотів видалити. А після чого хлопчина побіг до будиночків в другому корпусі, щоб сховатись подалі від того хто хоче його скривдити. Та Том не сильно це хотів робити, тому він не побіг вслід за ним. Його погляд впав на Майка, що спостерігав за цим всім. Він посміхнувся, що на диво ніколи не робив, та почав повільно та акуратно підійматись на гору до другого корпусу, мабуть, щоб прийти до себе в будиночок та змити із себе це все і переодягнутись у свіжий одяг. В цей самий ж час, Майк повернувся назад у головну будівлю, його друзяки одразу ж повернулись в його сторону та почали розпитувати, що трапилось на вулиці, а той почав розповідати не приховуючи ні однієї деталі. Проте Лана була не сильно зацікавлена в розказі, тому що вона геть усе вже знала, адже це була її ідея, а не Чарлі...