Частина четверта: Маски змиті дощем (розділ 2)

2 

Невдовзі дітлахи прибули до столової, що знаходилась на другому поверсі головної будівлі. На сніданок були пухкенькі оладки разом із какао, цього було достатньо, щоб наїстись. Одразу після цього усі діти спустились вниз де мав проводитись збір, саме там мали розповісти чим сьогодні будуть займатись діти. Коли нарешті усі посідали, прийшла Аліса. Дівчина встала навпроти дітей і вся їхня увага перейшла на неї. Вона повільно піднесла мікрофон поближче до губ, а потім почала щось говорити. Те, що вона розповідала, не сильно було цікавим, адже вона просто тягнула час. Спершу вона говорила про погоду, настрій та решту неважливих речей, а потім почала питати щось у дітей, проте Майку це не зовсім було цікаво слухати. Усе чим він був в цей момент зацікавлений - це Том. Хлопчина розглядав його з ніг до голови, намагаючись найти хоч щось підозріле, але у нього це погано виходило.  

-Нічого собі! Ви чули? Сьогодні ми усі будемо дивитись кіно. - зненацька вимовила Емма, розвіявши весь туман навкруги Майка.  

-А? - перепитав хлопчина. 

-Майку! Ти, що знову десь літаєш?  

-Не зовсім, я просто задумався...  

-Цікаво про, що саме? - раптом шепотом заговорив Том, який сидів позаду них. 

-Це не повинно те... - не встигнувши договорити, юнак його перебиває. 

-Не буду здивований, якщо про мене.  

-Том, припини. - спокійно вимовила Емма. 

-Хоча навіть, якщо ти про мене думав, я тебе засуджувати не буду, про такого як я тяжко не думати. 

-Закрийся вже нарешті! Інакше доведеться кликати Макса. 

Том задумався, а потім продовжив сперечатись. - Макса... То ти сам захистити себе не можеш? Поводишся як мале дівча.  

-Саме зараз, як мале дівча, тут тільки ти поводишся, тому що ти намагаєшся отримати увагу використовуючи самі дурнуватіші методи, на які навіть спроможні малесенькі дівчата. 

-Як ти мене щойно назвав?  

-Так само як і ти мене. 

-Хочеш посперечатись? Тоді ходімо на вулицю, відчуваю, що мало тобі не покажеться. 

-Гаразд, ходімо!  

Майк та том встали з лавок і покрокували на вихід, а Карл, Лана та її подруга лишень могли спостерігати за цим. Зненацька Емма спробувала встати, та сусідка по кімнаті зупинила її рукою, а потім вимовила: “Тобі не слід іти за ними, якщо не хочеш завадити Чарлі” 

-Чарлі? - здивовано запитала Емма. 

-Так, саме він. 

-Але як він... 

-Не переживай, він лишень легенько йому відомстить, щоб цей бовдур знав своє місце.