Частина третя: На крок ближче до правди (розділ 14)

14 

Після всього цього, нарешті діти пішли на дискотеку. Із колонок грала музика “Hot N Cold - by Katy Perry”, яка була досить енергійна, тож багато хто танцював під неї. Рухи були оригінальні, мало хто повторював чужі танці. А по середині площадки взагалі хтось на голові крутився, одним словом діти розважались по повній. Тут врази було комфортніше ніж у якомусь іншому місці, тим паче тут можна прослідкувати за людьми. Можливо, навіть вдасться знайти ще один доказ, який приведе до того самого незнайомця. Але Еммі так і не давала спокою її подруга, яка сиділа на лавочці та сумувала по невідомій їй причині. 

-Чого така сумна сидиш? - танцюючи запитала Емма в Лани, яка сиділа на лаві та про щось думала. 

-Просто ніяк не можу повірити, що це все трапилось із нами. Вранці я спокійно жила життям і відпочивала, а вже по середині дня почалось таке. Це так дивно... 

-Лана... Не засмучуйся, ми обов’язково зробимо все, що нам під силу.  

Емма присіла поруч Лани та обійняла її. 

-Швидше це б завершилось.  

-Не переживай, ми з’ясуємо хто стоїть за цим всім та він получить за скоєне.  

-Сподіваюсь...  

Раптом до них підходять Майк та Карл. Вони витанцьовували так як тільки могли, було багато різних рухів, які навряд чи знали подруги. Танці були кумедні і давали показати як можна по справжньому розважатись лишень рухаючись одним тілом. Майк та Карл сміялись та розважались, але їм ніяк не давало спокою те, що їхні подруги сидять і сумують на лавочці. 

-Агов! Давайте, танцюйте! - вигукнув Майк. 

-Невже вам не хочеться? - поцікавився Карл.  

Дівчата глянули один на одну, а потім разом відповіли. 

-Ні. 

Зненацька не звідки з’явився Том, він відштовхнув Карла вбік, а Майка схватив за футболку. - Ну, що? Де весь день пропадав? Ти думаєш я не скучив за тобою, думаєш мені подобається коли ти постійно десь шляєшся? Моя відповідь: Ні! Я весь день хотів тебе зустріти, але ти постійно був не із командою, це так мене дратує, тож зараз я на тобі відіграюсь по повній... - агресивно промовив Том, в його очах виднілась лють, а сам він був роздратованим на вигляд. 

-Ти мене не вразив... - сказав Майк, а потім плюнув йому у лице. 

Хлопчина одразу схватився руками за пику, щоб витерти слину Майка. Здавалось, що він зараз вибухне від люті, але його зупиняло лишень одне - це правила які не давали йому вдарити хлопця.  

-Виродок! - викрикнув Том - Дарма ти так зробив, я ж не хотів тобі спричинити біль, але тепер ще як хочу.  

Юнак побіг на Майка та кинув його із сцени, парубок впав в калюжу, його одяг був весь брудний. Усе його лице було в багнюці. А друзі лишень тільки могли, що спостерігати за цим. На їхніх лицях з’явилось здивування, яке прямо описували дані слова: “Якого біса коється?”. Для чого це було потрібно Томові, невже він не міг обійтись без цього? Зненацька Лана заорала так як навіжена, а потім погнала на Тома і кинула його також у болото. Ось і лежали два хлопця у болоті, їх одяг був увесь брудний, так само як і вони усі. Раптом Майк взяв болото із землі і розмазав його по лицю Тома, який ще навіть не встиг опанувати те, що щойно сталось. Майк встав із землі та заговорив. 

-Йдемо звідси, нам не слід перебувати поруч із цим недоуком. - вимовив парубок. 

-Так, пішли. - підтримав його Карл.  

Дітлахи взяли парасольки і швиденько побігли до першого корпусу. Дощ лило як з відра, давно такого не було, але це не дивно, адже протягом цих всіх днів перебування в таборі дуже сильно сяяло сонце. Здавалось, що якщо він продовжить так падати, то за ніч їх затопить. Кросівки були геть мокрі. Калюж ніяк не можна було оминути, тому що вони були на кожному кроці. На щастя, вони спокійно добрались до будиночків та ніхто не впав у болото. В якийсь момент тут було доволі атмосферно, але не для всіх, тому що комусь могли і не подобатись дощі.  

-Чорт! Я вся промокла. - обурено вимовила Лана. 

-Подивись на мене! - викрикнув Карл - І ти ще називаєш себе мокрою?  

-Народ, зараз не час сперечатись, нам слід піти по своїм будиночкам та висохнути, щоб не простудитись, адже не хочеться до кінця тижня проводити увесь час в хатинці. - порадив Майк. 

-Гаразд, гаразд, пішли до себе в будиночок, Лана. - промовила Емма. 

Дівчата направились до себе в хатинку, а хлопці так і залишились стояти на терасі свого будиночку. Майк сперся на паркан та почав щось говорити.  

-Думаєш у цьому замішаний Том?  

-Навіть гадки не маю. 

-Ніяк не можу зрозуміти хто це може бути, у нас навіть не має ні одного доказу того, що це може бути саме він. 

-Ти правий, в нас його нема, саме через те, що це може бути не він. Нам слід підозрювати не тільки його, це може бути люба дитина в таборі, навіть та сама Лана, тому слід бути обережним.  

-До речі... Єдине, що ми добре знаємо - це те, що цей незнайомець вище мене.  

-Хочеш сказати, що всі хто вище тебе тепер підозрювані? 

-Саме так! Таким чином ми і зменшимо круг підозрюваних.  

-А як на рахунок статті незнайомця? 

-Можливо, це хлопець, але ніхто не відміняв, що їх може бути двоє. 

-Двоє? І на кого ж ти думаєш? 

-Мені здається, що це Лана і Чарлі... - вимовив Майк, а після чого посміхнувся.