Частина третя: На крок ближче до правди (розділ 12)

12 

Майк не одразу зрозумів, що сталось, але вже було пізно про щось думати. Він стояв посеред лісу, сам самісінький. Тут було досить лячно, а особливо страшно було через темноту. В ній нічого не можна було розгледіти, а іноді взагалі привиджувались різні силуети, саме через них йшли мурашки по тілі. Майк стояв як вкопаний, він не хотів поворушитись, а тим більше, оглянутись назад. Здавалось, що заді хтось є, але навряд чи, хтось там був. В думках парубка вже проносились всі події які могли з ним трапитись, як хороші, так і погані. Не слід було слухати їх... Проте, що сталось, те сталось. Слід було щось робити, тому що якщо просто так стояти, то можна і до ранку простояти і нічого дивного не зустріти. Хлопчина нарешті акуратно та повільно оглянувся по сторонам, на щастя, поруч нього не було нікого. Майк дістав телефон із кишені, щоб увімкнути ліхтарик, але смартфон як на зло був розряджений. Тепер йому стало ще страшніше. Стояти вночі посеред лісу та не мати ні одного джерела світлу - це справжній жах. Ніхто б не хотів опинитись в такій ситуації, але хлопець не випадково сюди потрапив, він тут, щоб заманити незнайомця і допомогти своїм друзям розкрити того хто стоїть за цим всім. Майк зробив крок вперед, як раптом гілка, що була під його ногою, тріснула. Від цього неочікуваного звуку хлопчина сильно налякався, а серце почало битись ще швидше. Тепер він не себе винить за те, що потрапив сюди, а товаришів, які придумали цей жахливий план. Якби в них були кращі ідеї на рахунок цього, тоді б юнак тут не стояв. Але, що є, то є. Слід думати про майбутнє, а не про минуле. Адже його вже не зміниш, а майбутнє ще можна. Ми живемо в теперішньому і все, що вже трапилось треба залишати позаду, а ті хто цього ще досі не навчились робити, залишаються справжніми бовдурами. Майк продовжив ступати вперед, на його шляху траплялось багато листя, гілок, камінців, які мішали йому спокійно йти, тому він якомога обережніше ставав на землю, щоб не спіткнутись. В темряві йти не так легко, можливо, за допомогою місячного сяйва можна було ще щось бачити, але всеодно в темноті було погано видно. Ще одним із його страхів було врізатись у дерево, не сильно кортіло йому відчути біль. Проте, не зважаючи на його страх, одним із найбільших бажань прямо зараз, це було бажання зустріти незнайомця прямо тут і зараз. Як не як, але Майк прийшов в слів саме за ним. Чим швидше він знайде його, тим швидше все закінчиться. Але, що робити далі? Майк зустріне його, а потім? Куди тікати? В цій темряві ні чорта не видно, буде тяжко зорієнтуватись, а тим більше кудись побігти. Хоча парубок вже змирився з цим, але ці дурнуваті думки ніяк його не покидали. Майк продовжив іти, як раптом йому в голову прийшла ідея, а якщо він спуститься в то саме підвальне приміщення? Хлопчина точно щось там найде, тож він так і зробив. Майк по пам’яті направився в сторону покинутої будівлі, здається, вона не далеко була від його поточного місцезнаходження, тому до неї не було так тяжко добратись. Через декілька хвилин, Майк нарешті найшов те, що шукав у цьому густому, темному лісі. Парубок акуратно пройшов через дверний прийом, а потім підійшовши до сходів вниз, почав спускатись у підвальне приміщення. З кожною сходинкою на яку він ступав, ставало все страшніше. Ніхто не міг точно знати, що його буде тут очікувати. Проте, хлопець був готовий. Єдине чого він бажав - це зустріти вже нарешті того довбня та зняти з нього маску, тому що всім вже надоїло терпіти це жахіття. Сходи закінчились, Майк встав та оглянувся. Перше, що він побачив - це два тунеля. Парубок їх ще раніше бачив, коли був разом із друзями тут. Тож юнак звернув направо, адже ця сторона була йому біль знайоміша, ніж ліва. Одразу в очі кинулись безліч смолоскипів, що освітлювали це приміщення. Вони усі були прикріплені до стіни, але їх можна було запросто взяти в руки. Майк довго не думаючи це і зробив. Він підійшов до одного поближче, а потім взяв його за палицю і підняв. Тепер у нього при собі завжди буде світло. Парубок покрокував далі. Раптом почала доноситись музика із поверхні. Здається, юнак вже майже був під сценою, де прямо зараз проводилась дискотека. Музику було досить добре чути, але через неї тяжко було почути когось хто б ходив по підвальним коридорам. Зненацька юнак помітив, що вже був поруч того самого місця, місця де він найшов книгу, яка геть усе змінила... Майк почав оглядати все, що тут знаходилось та помітив досить багато дивних речей... Одна із них - це пентаграма зроблена зі свіжої крові, навколо неї були свічки які ще досі горіли, а ще був дивний запах. Раптом юнак помітив, що поруч стіни лежав якийсь чорний пакет. Здається, парубок вже почав здогадуватись, що в ньому знаходилось, але все ж таки, йому кортіло перевірити його здогадки. Майк підійшов ближче до нього, а потім поклав руку на пакет. Відчуття були дивні, здається, інша сторона пакета була мокра. Тож Майк довго не думаючи зробив дірку у ньому. Перше, що він побачив - це чиясь нога, але було тяжко сказати чия, тому хлопець продовжив розривати пакет. Юнак продовжив та через декілька секунд побачене привело його в шок. У пакеті був чоловік, його живіт був розпоротий, а усі органи витягнуті.  

-О, Боже! - вигукнув Майк та почав повільно відходити від цього місця.  

Для чого він це зробив? Тяжко було сказати, але можна було зрозуміти одне, цей незнайомець справжній психопат. Зненацька свічки, які були поруч пентаграми, потухли. Парубок перелякався, його вираз лиця одразу змінився, стало якось не по собі. З’явилось відчуття, ніби, за ним хтось спостерігає. Це було так не приємно, хотілось втекти подалі від цього жахливого місця, що Майк і зробив. Хлопець почав повільно йти назад тією самою дорогою, все ще тримаючи той смолоскип. Серце починало битись все швидше і швидше, а тіло трястись. Раптом він відчув, що хтось стоїть позаду нього. Він обернувся та побачив його... Незнайомець стояв в кінці тунелю і дивився на Майка. Парубок загубив усі слова, йому не було, що сказати. Зненацька усі смолоскипи погасли, один за одним. Майк хотів почати кричати, але не став, адже йому б це не помогло, тому він почав бігти на вихід. Людина в чорній накидці одразу ж почала бігти за ним. Юнак погано орієнтувався тут, тому було легко звернути кудись не туди. Тим паче, Майк чуючи як за ним хтось біжить, ще більше переживав. Якщо він зашпортається і впаде, це буде дорівнювати його смерті, а він би не хотів так рано вмирати. “Боже... Де вони? Карл, Емма, Лана, чому вони не допоможуть мені?” Запитував хлопчина себе, поки біг по цьому темному тунелю, тримаючи в руці смолоскип. Нарешті він добіг до сходів на гору. Майк швидко піднявся, а потім побіг в сторону першого корпусу. Тим часом у таборі вже на всю грала музика “Heads Will Roll – by Yeah Yeah Yeahs”, вона так голосно грала, що її аж можна було почути у лісі. Зненацька незнайомець схопив його за руку. Майк застиг, він не знав, що робити. Що буде далі? Саме це питання його цікавило в цей момент. Парубок обернувся, перед ним стояв той самий, саме він витворяв усі ці жахливі речі протягом цього тижня. От і кінець. Подумки промовив хлопець. Як раптом хлопчак зрозумів, що у нього є нагода скинути маску із незнайомця. Він обернувся та поглянув на нього, маска повністю закривала його лице, тому ніяк не можна побачити, що  саме під нею. Майк різко та неочікувано потягнувся рукою за маскою та схопив її, після чого незнайомець відпустив його, а потім прикрив рукою лице. Хлопчина уважно дивився на того, як раптом він забрав руку із лиця і показав, що під нею знаходилась ще тканинна маска, яка повністю закривала його голову, тому навряд чи в них вийде так легко дізнатись хто стоїть за цим. Проте, Майку цього не вистачило і він побіг на незнайомця, щоб зняти із нього другу маску. Щойно ж Майк приблизився, людина в чорній накидці схватила його і зі всієї дурі відкинула в сторону. Парубок впав на землю, здалось, що геть усі кісти переламались від такого сильного кидка, але це не було саме найстрашніше. Смолоскип, що був у руці хлопця, впав на землю та покотився ближче до дерева, а сам вогонь пішов по траві і перейшов на дерево. За лічені секунди дерево почало палати, а в цьому місці стало ще яскравіше і жаркіше. З кожною секундою вогонь піднімався вище і вище, а невдовзі з’явився і дим, який почав підніматись до гори. Майк встав із землі, від побаченого він завмер, що робити в даній ситуація? Як допомогти? Раптом хлопчина зрозумів, що це під владу саме цьому незнайомцю. Якщо книга виконує любе бажання, тоді вона повинна і потушити вогонь. Юнак повернувся до людини в чорній накидці, а потім почав їй кричати.