Частина третя: На крок ближче до правди (розділ 1)

1 

-Агов, прокидайтесь! Уже зарядка почалась. - несподівано для дітей заговорив Макс, який щойно увійшов в їхню кімнату. 

Перший прокинувся Карл, котрий лежав на землі поруч туалету. Його віки повільно відкрились, а потім він побачив у вхідному прийомі знайомий йому силует - це був брат Майка. За ним і прокинулась дівчина, яка була неподалік від вожатого, що стояв поруч неї. Адже вона заснула біля виходу на вулицю. Але Майка ніяк не виходило розбудити, тим паче, цієї ночі йому спалось найкраще, тому що він був на ліжку, а не на землі. 

-Чорт! - раптом вигукнула дівчина, схопившись рукою за голову - Я думала, що заснула у себе в кімнаті... 

-Як  ми взагалі так заснули? - промовив Карл. 

Зненацька Майк почав повільно підійматись, а зрозуміло це було по тому, що він тихенько стогнав від пробудження. Усі хто знаходився в цій кімнаті витріщились на нього та спостерігали як він прокидається, здається, вночі в нього були солодкі сни, хоча після того, що трапилось в лісі, навряд чи, б змогли снитись такі сни.  

-Народ, збирайтесь так, щоб ви хоча б встигли на сніданок! - роздратовано вимовив Макс, незважаючи на те, що Майк лише просинається. 

Після цих слів, вожатий покинув будиночок. Невдовзі Емма піднялась із землі і покрокувала до себе у хатку, навіть нічого не сказавши своїм товаришам. Проте вони на неї сильно не образились, мабуть, навіть і не помітили цього. Карл взяв якісь свої речі і направився у ванну. Коли він опинився усередині кімнати, він зачинив двері, правда не на ключ. Парубок встав навпроти раковини, а потім дістав зубну щітку, декількома простими рухами він вижав на неї зубної пасти. Щітка швидко опинилась у нього в роті, а юнак почав в одному і тому самому темпі нею рухати, то вправо то вліво. Аж до поки він не відчув, що його зуби стали чистими. Хлопець опустив голову вниз, та почав складати речі із своєї невеличкою сумочки на місце. Коли Карл нарешті підняв голову до гори, він помітив у дзеркалі невідому йому людину. Це був незнайомець котрий був одягнутий чорну накидку, його лице не було видно, здавалось, він був в чорній масці із тканини, а ще поверх нього була якась напівпрозора тоненька тканина. Зненацька той схватив його за писок, Карл не встиг сказати нічого, проте одного писку було достатньо, щоб друг звернув увагу. Хлопець дивився в дзеркало на незнайомця, що тримав руку на його роті, через маску нічого не можна було побачити, але так хотілось. Раптом Майк постукав у двері. 

-Карл! Усе гаразд? - запитав хлопчина. 

Відповіді чути не було.  

-Можна увійти у середину? - поцікавився юнак. 

Відповіді знову не прозвучало, тому парубок навіть не задумуючись зайшов у середину. На диво Карл просто стояв перед умивальником і дивився у дзеркало на себе, але було дещо дивне, його лице було повністю бліде, це трохи здивувало Майка, проте він не хотів дізнаватись чим той займався у ванній. Хлопчина акуратно вийшов із ванної протиснувшись через Майка, що був у дверному прийомі, та не сказав ні одного слова. Майк продовжив стояти спершись на двері та думаючи про те, що тут сталось, але буквально через декілька секунд йому стало байдуже, тому він закрився в ванній і також приступив до своїх ранкових процедур.