Частина друга: Ніщо не стоїть на місці (розділ 10)

10 

Діти прибігли до будки в якій вчора зустріли чоловіка, що ловив рибу. На диво його тут не було. На землі лежав чийсь рюкзак, поруч нього була вудка і ще якийсь мішечок. Раптом погляд діти впав вниз і вони помітили, що на землі була кров. 

-Якого біса... - не втримавшись промовив Карл. 

-Дивіться! - вимовила Емма, а потім вказала на швабру яка стояла навпроти рюкзака. 

Хлопець підійшов ближче до предмета і помітив, що на ньому був листочок на якому писало: “Ви знаєте, що робити. (Кожна дія має свій наслідок)”. 

-Це якийсь жарт? - прокричала Емма. 

-Нам слід розповісти комусь про це. - вимовив Майк і почав кудись іти. 

Зненацька Карл схватив його за руку, - Стій! Ти вмієш взагалі читати? Там було написано, що кожна дія має свій наслідок. Мабуть, ця людина хоче, щоб ми прибрали за нею... 

Майк повернувся, а після чого кивнув. 

-Чорт, чому я одразу про це не подумав? Здається, нам треба робити все, що нас просять, щоб не було проблем.  

-Так! Я також про це подумала. - промовила Емма. 

Карл підбіг до швабри, а потім схватив її і підійшов до озера. “Не думаю, що станеться щось страшне якщо я звідти візьму воду”. Юнак акуратно скупав її у воді і повернувся назад, щоб змити кровавий слід, що залишив хтось після себе.  

-Агов! Дивіться, чий це телефон?  

Майк підійшов ближче до чужого смартфону, а потім присівши підняв його з землі. Гаджет був побитий, екран був весь у тріщинах. Парубок попробував його увімкнути, але це було намарно, він ніяк не включався.  

-Чорт! Нам необхідно здати його в ремонт, можливо, ми зможемо дізнатись щось, що допоможе нам. - упевнено сказав Майк. 

-Ти маєш рацію, але як ти збираєшся це зробити, нас не відпустять за територію табору. - сказала Емма. 

-Здається, я знаю як... 

Майк запхнув телефон у кишеню, а потім трохи відійшов від місця злочину. Раптом він задумався. “Чому саме ми це робимо? Навіщо взагалі? Ми ж можемо про це розказати старшим.” Але він швидко зрозумів, що вони мають діло не з абичим, а з невідомою їм книгою, що може виконати любе бажання.  

-Гаразд, а куди ми дінимо усі ці речі? - поцікавився Карл. 

-Давайте заховаємо їх у колодязі? - запропонувала Дівчина. 

-Непогана ідея, можна і так зробити, але як на рахунок того місця, що ми найшли вчора позаду наших будиночків. - вимовив Майк. 

-До речі, ми так і не подивились, що там. Мабуть, нам слід перевірити то місце. 

-Зараз не самий підходящий час, треба зачекати поки стемніє, щоб нас ніхто не помітив. - сказав Карл який ще досі прибирав.  

Зненацька телефон Майка завібрував, йому прийшло повідомлення, воно було від Макса. Парубок відійшов на декілька метрів від товаришів і розблокував смартфон, а потім переглянув повідомлення. “Здається, сьогодні без дискотеки, тому ми після вечері розпалимо вогнище поруч озера. Але це не головне, мені необхідна твоя допомога, прийди якомога скоріше.” Юнак виключив смартфон, а потім підійшов ближче до друзів.  

-Вибачте, мене кличуть, сподіваюсь ви впораєтесь без мене.  

Після своїх слів Майк побіг по правій стороні берега до головної будівлі. Здавалось, усі вожаті були саме там. По дорозі хлопець задумався, а для чого його брат кличе туди, чим йому допомогти? Парубок швидко бігав, тому для нього не було великим трудом добратись з однієї точки до другої за лічені секунди. Майк скоро прибіг до будинку, а потім увійшов у середину. На першому поверсі не було нікого, окрім Макса, він чекав свого брата на низу. 

-Ого, ти так швидко, - вожатий підійшов ближче, а потім просунув йому ганчірку і відро води - ось, тримай.  

-Для чого це мені? - запитав Майк. 

-Мені треба піти зібрати дрова, але ж треба, щоб мене хтось замінив, тому я прошу саме тебе. 

Парубок взяв усі речі, що давав йому брат. Зненацька він почув чиїсь розмови на другому поверсі. Мабуть, Майк почав здогадуватись чим зараз буде займатись. 

-Ти хочеш сказати, що мені потрібно піти у їдальню, щоб прибрати усю розкидану їжу? 

-Так, дякую, що виручаєш мене у потрібний мені момент. 

-Стривай... 

Парубок не встиг договорити як Макс уже вибіг на двір. “За, що мені таке?” Подумав Майк. Юнак глянув у сторону сходів на другий поверх і почав розуміти, що йому зараз треба буде тяжко працювати. Хлопець глянув на відро, а потім перевів погляд назад та почав повільно підніматись у їдальню. На горі його зустріла Сара. 

-Майку! Ти будеш нам допомагати, нічого собі! Ходи сюди, я тобі все покажу і розкажу. 

-Гаразд...