Частина друга: Ніщо не стоїть на місці (розділ 1)

1 

Майк прокинувся і перше, що він почув - це був запах сирості. Парубок повільно відкрив очі, а потім помітив, що був зовсім не на своєму ліжко. Це був жахливий підземний лабіринт по якому він вчора лазив, стукіт його серця пришвидшився. Відчуття було жахливе, здавалось, що саме на цьому місці його життя припиниться. Майк дивився по сторонам, в ці темні коридори від яких кров стигла в жилах. В цьому місці було досить темно і єдине, що освітлювало його - це декілька свічок розставлені у вигляді кола. Вони не були яскравими, але це краще ніж нічого. Юнак встав на ноги, чи то від страху чи від чого, але вони в нього тряслись. Треба було звідси вибиратись, подумав хлопець. Майк підняв одну свічку, що була в центрі невеличкого кола, і почав повільно йти в темряву. Сяйво від свічки повільно і акуратно розсіювало темноту, тому парубок міг бачити куди йде. Страх того, що він міг би побачити в невідомій його місцевості, не давай про себе забути. Здавалось, звідси не було виходу. Чомусь саме зараз Майк задумався як потрапив сюди, можливо, його принесли або він лунатик і сам сюди прийшов. Зненацька він побачив чорного кота, котяра сидів і вилизував свою густу шерсть. Котик підняв голову до гори і подивився на Майка, раптом він почав кудись бігти, парубок не губив ні секунди і одразу ж побіг  за ним. Для чого? Задумався хлопець, можливо, він приведе його до виходу.  

-Стривай! Не тікай від мене! - викрикував Майк та кіт досі продовжував тікати. 

Для чого він біжить? Що взагалі коється? Так хотілось дізнатись, та мабуть, йому це не світило. Майк заплющив очі лишень на декілька секунд, а кіт вже зник. Як? Яким чином? В цей момент стало трохи сумно, він знав, що поруч нікого не було - це було не дуже приємне відчуття. Так самотньо, хотілось щоб хтось підійшов і обійняв, а не ходити по цьому жахливому місці. Майк раптово і впевнено почав крокувати вперед по тунелю, хоча навіть не знав куди направляється. За кожним кроком він прискорювався, аж поки не почав бігти. Зненацька хлопець врізався в когось - це була не висока людина, десь під метр сімдесят або трошки більше, вона була одягнута в чорну накидку, а поверх неї була ще одна така, але з напівпрозорої тканини. Також на ній був капюшон, а на лиці чорна маска із тканини яка прикривала всю голову. Ці всі речі можна було найти в головній будівлі, де був весь реквізит. На диво вони справді там були. Майк страшено сильно налякався, що аж кинув свічку на землю. Парубок побіг в темряву торкаючись стін, щоб ненароком не врізатись. Він  знав, що той незнайомець точно за ним пішов. Раптом хтось схватив його за талію, захисна реакція одразу ж спрацювала, тому він копнув таємничу людину у живіт. Той впав на землю і відкрив прохід для хлопця, Майк швидко побіг у перед. Страх - це було єдине, що хлопець відчував в цей момент. Що він хоче? Запитав юнак у себе, поки біг в темряві, без поняття куди. Раптом парубок помітив сяйво, що йшло від свічок. Він одразу побіг туди, нарешті світло, подумав хлопчисько. Схопивши одну свічку із землі, Майк побіг у напрямку де ще не був. Зненацька він зустрів незнайомця, той схватив його за руку і прижав до стіні. 

-ААА!!!  

Боляче не було, але різкі не передбачувані рухи робили цю ситуацію доволі страшною. Для чого він це робить? Ніж зробив діру у долоні, це було так швидко та неочікувано, що Майк не одразу збагнув на це. 

-ААА!!! - крик повторився, але на цей раз був голосніше і довше.  

Біль, вона з’явилась не одразу, та була не сильною. Тільки представити, що ніж пройшов скрізь руку, було доволі тяжко, а це трапилось наяву. Наскільки сильно необхідно бути бовдуром, щоб скоїти таке. Багато часу не пройшло, незнайомець витягнув ніж із руки, і біль стала ще сильнішою, настільки сильною, що її було тяжко терпіти. Він схватив Майка і потягнув його до свічок, від того місця не було далеко. Одразу як вони прибули туди, незнайомець жбурнув його на світло, і за декілька секунд одяг хлопця палав, а з часом і саме тіло почало палати.  

-УУУУУ!!! - прозвучав нелюдський крик. 

Парубок глянув на таємничу персону, його одяг був в крові, яку ж він сам залишив. Згоріти заживо... Це настільки боляче. Юнак раптом піднявся на землю, а потім побіг на незнайомця і врізав йому кулаком по лицю. Зненацька настала темрява, все потухло, Чому? Для чого? Як? Майк ніяк не міг зрозуміти, що трапилось. Просто раптом настала темрява, а потім він прокинувся...