Розділ 31

Подруги не гаяли ні секунди. Лізі та Норі швидко вийшли з корпусу, рішуче крокуючи у бік кімнати Анни.

- Думаю, нам краще спершу перевірити її кімнату - запропонувала Лізі на ходу - Вона частіше буває там, ніж у капторці.

- Згодна - кивнула Норі - Спробуємо там.

Вони поспішили до кімнати Анни. Підійшовши до дверей, Лізі постукала. Ніхто не відповів. Вона постукала вдруге, трохи сильніше, але знову ж таки, тиша.

- Чорт - буркнула Норі, не приховуючи розчарування - Де ж вона може бути?

Лізі знизала плечима, виглядаючи розгубленою. Норі задумалася, потім підняла голову, і в її очах раптом з'явився блиск.

- А що, як піти в капторку до наглядачок? Може, там хтось знає, де вона - запропонувала Норі.

- Мені це не дуже подобається - вагалася Лізі - Наглядачки можуть щось запідозрити.

- Все буде добре - заспокоїла її Норі -  Ми просто запитаємо де Анна. Не треба нічого вигадувати.

Лізі глибоко вдихнула і кивнула. Вони вирушили до капторки, сподіваючись знайти наглядачку там. Норі перша підійшла до дверей та постукавши увійшла.

У середині, за столом сиділо шість наглядачок. Серед них були й ті самі Жанна та Аґнеса, які кілька тижнів тому ввели Норі заспокійливий розчин.

Також була стара наглядачка, яка давала Лізі таблетку та інші, яких дівчата частенько бачили в коридорах. Всі шестеро жінок кинули байдужі та трохи незадоволені погляди на відвідувачок.

- Пе-перепрошуємо.. - почала трохи невпевнено Лізі.

- Ми шукаємо Анну - підхопила рішучо Норі - Нам потрібно...

- Анно!! - заревіла стара наглядачка, перебивши дівчинку. Вона дивилась кудимь в глиб кімнатки і продовжувала кричати - Ходи мерщій сюди, дівчисько недолуге!! Тебе шукають.. - жінка озирнулась прорізавши подруг в'їдливим поглядом, а тоді сарказтичним і тихішим тоном додала - дві чарівних панночки.

- Вже біжу, пані Авґустино! - почувся з глибини кімнати, куди кричала стара, знайомий голос.

Тоді звідти вийшла заклопотана Анна.

- Ви мене кликали? - перепитала вона.

- Так, чорт забирай! Чи ти оглухла? - відповіла Авґустина, а тоді показала рукою на двері - Де ти ходеш? Тебе он, шукають два дівчиська.

Анна подивилась на двері, помітивши Лізі та Норі, а тоді вдалим гострим тоном сказала.

- Ви чого тут? Чому не на уроках? А ну швидко на уроки! - говорила молода наглядачка, підштовхуючи дівчат до відчинених дверей. А тоді вийшла сама, зачинивши їх за собою і втомлено зітхнувши - Пробачте дівчатка, за мій тон. Мені потрібно було при них поводити себе по іншому. Ви щось хотіли?

- Нічого, ми все розуміємо - запевнила Норі - І так, ми хотіли поговорити. Якщо ви, тобто ти не проти.

Анна легенько посміхнулась.

- Я немаю нічого проти, тільки ходіть до мене. Тут не дуже затишна атмосфера для розмов - відповіла своїм звичним тоном наглядачка.

Подруги ствердно кивнули та пішли за Анною до її кімнати.

- Анно, а чому до тебе так погано відносяться інші наглядачки? - невитримала Лізі.

- Уявлення немаю. Можливо тому що я не така як вони - знизала плечима Анна, не зупиняючи хотьбу - Втім, не беріть до голови. Я вже звикла, до такого відношення.

Лізі і Норі перезернулись.

Трійця вже підходила до дверей кімнати наглядачки. Анна пірнула рукою в кишенню своєї наглядацької форми. Дістаючи звідти маленький сірий ключик.

Потім вставила його в замковий отвір і трохи провернула. Двері тихенько клацнули і відчинились. Наглядачка забрала й заховала ключ назад.

- Заходьте, сідайте - кивнула вона подругам, пропускаючи їх перших ввійти.

Лізі і Норі ввійшли та сіли на край ліжка. Анна зайшла за ними, зачинивши за собою двері, сіла навпроти на крісло.

- То про, що ви хотіли поговорити? - врешті запитала вона.

- Лізі, тобі розказувала, що книга у нас - нагадала Норі - Тепер ми шукаємо ключ від неї. Ми прийшли, щоб запитати тебе за нього, адже ти тоді загубила книжку. І як нам відомо Мірта, Пенні та Хлоя з Самантою також полюють за нею й шукають ключ. Вони вже обшукали кабінети Бернарда та Розалінди, а ще учительську.

- І не знайшли? - запитала на кінець Анна.

- Так, тому вони тепер об'єднались із Кірою та Амандою - кивнула Лізі - Вони знову, затіяли пошук ключа. Вони хочуть використати інформацію з книжки в свою користь, щоб вибратись звідси.

- Не лише, щоб вибратись звідси - відповіла Анна.

Наглядачка на мить замовкла, поглянувши на двері, наче боялася, що хтось може їх підслухати. Потім вона нахилилася ближче до Лізі та Норі, і її обличчя стало серйозним.

- Ви не зовсім все розумієте - похитала головою Анна, а тоді стишила голос - Мірта не просто хоче вибратись звідси. Вона має на думці дещо набагато серйозніше. Те, що загрожує всім, хто є в цьому монастирі.

Лізі та Норі ошелешено перезирнулись, відчуваючи, як їх серця почали битися швидше.

- Що саме вона задумала? - запитала Лізі, з нетерпінням дивлячись на Анну.

- Мірта вважає себе якоюсь обраницею - пояснила наглядачка - Вона переконана, що володіння тією книгою дає їй силу над іншими. І якщо їй вдасться знайти ключ, вона планує використати знання з тієї книги, щоб взяти під контроль сам монастир.. або навіть зруйнувати його.

- Що? - ахнула Норі - Зруйнувати монастир? Мені це місце звичайно, також не до вподоби. Але ж руйнувати його - це вже перехід через усі можливі рамки!

- Так, згодна з тобою - кивнула Анна - Вона збирається викликати якусь темну силу. Я чула, як вона говорила про це сама з собою у пральні. Ті дівчата, що в неї на побігеньках - лише пішаки в її грі. Вони допомагають їй не усвідомлюючи, що вона задумала насправді.

Лізі і Норі відчули, як їх охоплює страх, але також з'явилося нове відчуття раптової рішучості. Вони знали, що тепер зволікати не можна в ні якому разі.

- Ми маємо знайти цей ключ раніше за неї! - сказала впевнено Норі - Інакше все може закінчитися дуже погано.

Лізі ствердно кивнула, і їхні очі зустрілися з Анною. Вони знали, що тепер вони не просто шукають ключ, щоб розгадати таємницю. Вони роблять це, щоб захистити себе та всіх інших у монастирі від Мірти та її небезпечних планів.